ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І.
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 712/8126/17
провадження № 14-546цс18
за скаргою ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції в Черкаській області, за касаційними скаргами ОСОБА_2 , Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкас Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 13 липня 2017 року (суддя Мельник І. О.) та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року (судді Карпенко О. В., Нерушак Л. В., Ювшина В. І.)
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Обставини спору
30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції в Черкаській області (далі - Центральний відділ ДВС), в якій просив зупинити передачу транспортного засобу на реалізацію, визнати неправомірними дії Центрального відділу ДВС в частині затвердження та використання висновку суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язати Центральний відділ ДВС призначити нову оцінку транспортного засобу, яку доручити іншому суб`єкту оціночної діяльності.
Позов мотивовано тим, що у провадженні Центрального відділу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 45314879 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав копію звіту про оцінку майна, в якому міститься висновок про вартість майна - автомобіля марки Nissan X-Trail 2.0, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску. Відповідно до вказаного висновку вартість об`єкта оцінки визначено в сумі 265 022 грн без врахування ПДВ. У своїй скарзі на дії державного виконавця Крячок В. М. зазначає, що вказаний вище висновок є необ`єктивним, недостовірним та таким, що не відповідає положенням національних стандартів щодо оцінки майна, а визначена вартість автомобіля є явно заниженою. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив його скаргу задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано зупинити передачу транспортного засобу марки Nissan X-Trail 2.0, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, на реалізацію у зведеному виконавчому провадженні № 45314879 Центрального відділу ДВС стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнано дії Центрального відділу ДВС в частині затвердження та використання висновку суб`єкта оціночної діяльності - Приватного підприємства «Оцінка-експо» у м. Черкасах (далі - ПП «Оцінка-експо») від 24 травня 2017 року про вартість зазначеного вище описаного та арештованого майна неправомірними.
Зобов`язано Центральний відділ ДВС призначити оцінку вказаного транспортного засобу, проведення якої доручити іншому суб`єкту оціночної діяльності.
Судові рішення мотивовані тим, що висновок суб`єкта оціночної діяльності складено з порушеннями положень національних стандартів щодо оцінки майна, постанова про призначення експерта боржнику не направлялась, у результаті чого він був позбавлений можливості її оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення - про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 як заставодержателя та стягувача у зведеному виконавчому провадженні не було залучено до участі у справі, а також тим, що 10 липня 2017 року відбулися прилюдні торги з продажу автомобіля скаржника, унаслідок чого правовідносини сторін змінилися настільки, що вимоги скаржника не відповідали обставинам справи. Крім того, скаржник вважає, що суди дійшли безпідставного висновку про обов`язковість узгодження питання призначення суб`єкта оціночної діяльності з боржником.
У листопаді 2017 року Центральний відділ ДВС звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді заяви на дії державного виконавця суб`єкта оціночної діяльності - ПП «Оцінка-експо» та стягувачів у зведеному виконавчому провадженні. Крім того, скаржник посилається на порушення правил предметної юрисдикції, оскільки державним виконавцем вчинялись дії щодо реалізації заставленого майна з метою виконання зведеного виконавчого провадження, тому, на думку скаржника, спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Висновок Великої Палати Верховного Суду
Постановою від 10 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій та направила справуна новий розгляд до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню, є підставою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність відповідного відділу ДВС у порядку адміністративного судочинства. Суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не дослідили рішення судів яких юрисдикцій чи інших (не судових) органів виконується у зведеному виконавчому провадженні, в межах якого, за твердженням скаржника, затверджено висновок про оцінку майна. Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, суди не визначилися з характером спірних правовідносин, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та позбавляє колегію суддів можливості перевірити дотримання судами при розгляді скарги правил предметної юрисдикції.
Крім того, Велика Палата зазначила, що метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів, тобто оскарження оцінки майна, яке підлягає продажу в межах зведеного виконавчого провадження, безпосередньо впливає на права та інтереси стягувачів у цих правовідносинах. Водночас суди не залучили до участі у розгляді скарги зазначених заінтересованих осіб, позбавивши їх можливості брати участь у справі.
Указані обставини, на думку Великої Палати Верховного Суду, стали підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із такою позицією, вважаємо за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, ухваленої за наслідком перегляду ухвали Соснівського районного суду м. Черкас від 13 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 712/8126/17.
Під час розгляду справи в касаційному порядку згідно зі статтею 400 ЦПК України суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, розглядаючи справу в касаційному порядку, суд має надати оцінку правильності застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та у разі оскарження судових рішень, серед іншого, з підстави порушення правил юрисдикцій - вирішити питання юрисдикційної належності спору.
За приписами частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Натомість статтею 411 ЦПК України визначено підстави для повного або частково скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду; підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд за частиною третьою цієї статті є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або суд встановив обставини, які мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів.
Вказаний у статті 411 ЦПК України перелік підстав для направлення справи на новий розгляд є вичерпним, разом з тим в ньому немає такої підстави, як відсутність у суду касаційної інстанції можливості перевірити доводи касаційної скарги щодо юрисдикційної належності спору.
Разом з тим, якщо в ході розгляду справи аргументи сторін, викладені у касаційній скарзі, не підтвердились або з їх суті не вбачається незаконність рішень судів попередніх інстанцій - це є підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Предметом спору у цій справі є скарга на неправомірні дії Центрального відділу ДВС в частині затвердження та використання висновку суб`єкта оціночної діяльностіщодо результатів оцінки майна відповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Разом з тим на момент ухвалення судового рішення у справі судом першої інстанції відбулись прилюдні торги з продажу цього майна.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої зазначеної статті).
Частина перша статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог національного законодавства щодо процедури, порядку проведення торгів.
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 734/580/15-ц.
Ураховуючи викладене та той факт, що на час прийняття судового рішення у цій справі судом першої інстанції майно реалізовано і право власності на це майно набула інша особа на підставі правочину, то має місце спір про право з цією особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 4/178/2011/5003.
Коло заінтересованих осіб та їх процесуальний статус в такому випадку слід з`ясовувати також у межах вирішення спору щодо правомірності реалізації спірного майна в порядку позовного провадження, а не в межах провадження за скаргою на дії державного виконавця, учасники якого визначені за законодавством.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2014 року у справі № 712/8126/17.
Відтак скарга ОСОБА_1 на дії Центрального відділу ДВС у цьому спорі не забезпечує йому відновлення порушених його прав на майно, на яке було звернуто стягнення, а тому є неефективним способом захисту прав скаржника та підлягає залишенню без розгляду.
Разом з тим обставини, на які посилається ОСОБА_1 у скарзі, є підставами для оскарження результатів проведення прилюдних торгів відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України.
Суддя Л.І. Рогач