ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О.М.
16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 826/25099/15
провадження № 11-1138апп18
у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Центр ідентифікації тварин» виконавчого органу Київського міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - КП «Центр ідентифікації тварин»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів Троян Н. М., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.
За наслідками розгляду 16 січня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Із висновками ВеликоїПалати Верховного Суду не погоджуюся та висловлюю окрему думку з огляду на таке.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію собак за адресою: АДРЕСА_2 і перереєструвати усіх собак за юридичною адресою реєстрації розплідника собак «Сюрприз від Водолія», а саме: м. Київ, вул. Тимошенка, 1,кв. 237.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що реєстрація собак за адресою: АДРЕСА_2 є неправомірною, оскільки земельна ділянка за зазначеною адресою відведена для садівництва, а така реєстрація є, на його думку, порушенням пункту 3. 1 Правил утримання домашніх собак та котів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1079/3912 (далі - Правила), якими передбачено, що власникам собак і котів дозволяється утримувати цих тварин лише на території присадибної земельної ділянки за умови, якщо огорожа цієї ділянки забезпечує ізоляцію тварин на цій території та наявна попереджувальна табличка про їх існування. Позивач вважав, що використовуючи свою земельну ділянку не за цільовим призначенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують його права, як власника сусідньої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київський апеляційний адміністративний суд від 23 лютого 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії КП «Центр ідентифікації тварин» щодо реєстрації собак за адресою: АДРЕСА_2. Зобов'язано КП «Центр ідентифікації тварин» скасувати реєстрацію собак за вказаною адресою. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що дії КП «Центр ідентифікації тварин» щодо реєстрації собак, які належать ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, є неправомірними та такими, що суперечать Правилам № 1079/3912.
У березні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року і закрити провадження у справі.
ВеликаПалата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року з приводу юрисдикції справи зробила висновок, що ОСОБА_2, звертаючись до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірною реєстрації собак та зобов'язання КП «Центр ідентифікації тварин» скасувати цю реєстрацію, не заперечував проти самої реєстрації, а вимагав провести її за іншою адресою, де зареєстровано розплідник собак «Сюрприз від Водолія», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використовують свою земельну ділянку не за цільовим призначенням, чим порушують його права, як власника сусідньої земельної ділянки. Разом з цим ОСОБА_2 вже звертався у порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року у справі № 2607/14962/12 позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_4 використовувати її земельну ділянку за цільовим призначенням (для ведення садівництва). Тобто в основу позову, який розглядається, покладено правомірність використання третіми особами (ОСОБА_4 та ОСОБА_3) земельної ділянки, і відповідно захист права власності позивача щодо своєї земельної ділянки, а також дотримання сторонами правил добросусідства. Позовні вимоги у цій справі є фактичним продовженням позовних вимог у цивільній справі № 2607/14962/12, а тому такі обставини виключають можливість розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.
З такими висновками не погоджуюся у повному обсязі.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 19 та пункті 7 частини першої статті 4 КАС України у редакціївід 03 жовтня 2017 року.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Публічно-правові відносини стосуються не інтересів окремих осіб, а інтересів суспільства, держави, територіальної громади в цілому.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до пункту 4.1 Правил реєстрація домашніх собак і котів проводиться з метою:
- єдиного обліку цих тварин у місті, у тому чисті для організації пошуку загублених тварин та повернення їх власникам;
- контролю за чисельністю безпритульних тварин;
- здійснення контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог;
- забезпечення епізоотичного благополуччя;
- вирішення проблемних питань і конфліктних ситуації, пов'язаних з утриманням домашніх собак та котів в м. Києві.
Реєстрація проводиться одноразово і вважається дійсною протягом усього життя тварини, крім випадків втрати або пошкодження жетону (пункт 4.2 Правил). Обов'язкову реєстрацію здійснює КП «Центр ідентифікації тварин» як уповноважений орган Київської міської державної адміністрації (пункт 4.3 Правил).
Згідно з пунктом 4.4 Правил обов'язковій реєстрації підлягають собаки, що належать на правах власності або інших підставах фізичним або юридичним особам і перебувають на території м. Києва. Власник собаки повинен зареєструвати тварину протягом 30 діб з моменту її відчуження іншою особою.
Відповідно до пункту 4.7 Правил реєстрація або перереєстрація тварин здійснюється в КП «Центр ідентифікації тварин», у тому числі його районних представництвах, службових приміщеннях житлово-експлуатаційних організацій, у тому числі ЖБК, ОСББ тощо (у відповідності до узгодженого графіка), за місцем проживання (реєстрації) власника.
В окремих випадках реєстрація або перереєстрація тварин може проводитись безпосередньо за місцем проживання (реєстрації) власника.
Згідно з пунктом 4.10 Правил процедура реєстрації передбачає заповнення відповідної форми з відомостями щодо власника тварини (П. І. Б., дата народження, адреса, телефон), виду тварини, породи, клички, дати народження або відчуження, проведення протиепізоотичних заходів (щеплень) та інше із подальшим внесенням цієї інформації до загальної електронної бази даних непродуктивних тварин в м. Києві. Ця інформація є конфіденційною та надається лише у випадках, що передбачені чинним законодавством.
Центр зобов'язаний у 15-денний термін з моменту реєстрації або перереєстрації видати власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення та номерний індивідуальний знак (жетон) тварини, друковане видання «Правила утримання домашніх собак та котів в м. Києві», а також ознайомити власника тварини з ветеринарно-санітарними вимогами щодо її утримання. Факт ознайомлення з документами підтверджується підписом власника тварини (пункт 4.11 Правил).
Відповідно до пункту 4.9 Правил для проведення реєстрації або перереєстрації власник тварини повинен обов'язково мати при собі паспорт, відповідний документ, що підтверджує наявність у нього пільг, та інші документи, що підтверджують проведення протиепізоотичних заходів (щеплень), походження, ідентифікації реєстрованої тварини.
Присутність реєстрованої тварини при проведенні реєстрації є обов'язковою.
Таким чином, при реєстрації або перереєстрації собак їх власник повинен особисто звернутися до КП «Центр ідентифікації тварин» або його районних представництвах, службових приміщеннях житлово-експлуатаційних організацій, у тому числі ЖБК, ОСББ тощо.
Процедура реєстрації або перереєстрації передбачає заповнення відповідної форми з відомостями щодо власника тварин, виду тварин, породи, клички, дати народження та інше із подальшим внесенням змін до загальної бази даних непродуктивних тварин у м. Києві.
Відповідно до п. 3.1 Правил власникам собак і котів дозволяється утримувати цих тварин на території присадибної земельної ділянки за умови, якщо огорожа цієї ділянки забезпечує ізоляцію тварини на цій території та наявна попереджувальна табличка про існування тварини.
Позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом, посилався на неправомірність дій КП «Центр ідентифікації тварин» щодо реєстрації собак за адресою:АДРЕСА_2, вважаючи, що така порушує вимоги пункту 3.1 Правил.
Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, яким у даному випадку є КП «Центр ідентифікації травин», просив, посилаючись на вимоги статей 2, 6, 17 КАС України, зобов'язати відповідача скасувати поведену останнім реєстрацію собак та здійснити перереєстрацію, при цьому вимог про усунення перешкод у користування земельною ділянкою позивач не заявляв (т. 1, а. с. 8), у зв'язку з чим ВеликаПалата Верховного Суд зробила помилковий висновок, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у даному випадку КП «Центр ідентифікації травин» виконує делеговані йому органом місцевого самоврядування повноваження. Спору про право цивільне з обґрунтування позовної заяви не вбачається. Визначення підстав та предмета позову є виключно повноваженнями позивача відповідно до статті 9 КАС України.
З урахуванням змісту позовних вимог та обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, вважаю, що справа належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суддя |О. М. Ситнік|