Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н.О. та Кібенко О.Р.
Справа № 800/320/17
Провадження № 11-364сап18
1. 02 березня 2018 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС) було визнано протиправними та скасовано:
рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 06 грудня 2010 року (№1341/0/15-10 та №1342/0/15-10) про внесення подання до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді;
подання ВРЮ від 16 грудня 2010 року №89/0/12-10 ВРУ «Про звільнення судді з посади», за яким ВРЮ пропонує ВРУ звільнити ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги;
постанову ВРУ «Про звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2865-VІ в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги;
передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиціях членів ВРЮ Завальнюка В.В. від 13 вересня 2010 року та Хорошковського В.І. від 18 вересня 2010 року.
2. У решті позову - відмовлено.
3. 21 червня 2018 р. Великою Палатою Верховного Суду залишено без змін рішення КАС від 02 березня 2018 року, апеляційні скарги ВРП та ОСОБА_3 - без задоволення.
Не погоджуємося із ухваленим Великою Палатою Верховного Суду рішенням, а тому викладаємо свої міркування в окремій думці.
Короткий виклад історії справи
4. 06 грудня 2010 року ВРЮ встановила, що ОСОБА_3 порушив присягу судді. Відтак, 16 грудня 2010 року ВРЮ внесла до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді.
5. Зокрема, предметом оцінки ВРЮ стали дії судді ОСОБА_3 під час розгляду таких справ:
6.1. 28 листопада 2005 року - Шевченківським районним судом м. Києва під головуванням судді ОСОБА_3 було постановлено вирок.
22 березня 2006 року - апеляційний суд скасував цей вирок через істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та виніс окрему ухвалу відносно ОСОБА_3
Серед порушень, допущених суддею під час розгляду кримінальної справи, в окремій ухвалі вказано, що всупереч вимог частини 1 статті 272 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) чинного на час прийняття суддею рішень, суд видалив підсудного із залу суду на весь час розгляду справи без наведення мотиву прийнятого рішення лише з посиланням на вказану норму КПК України.
Підсудного не було попереджено про те, що в разі повторного порушення ним порядку засідання або непідкорення розпорядженням головуючого його буде видалено із залу засідання. Таким чином, суд позбавив підсудного можливості брати участь у судових дебатах та звертатись до суду з останнім словом, що є порушенням його права на захист.
Суд не виконав вимог статті 871 КПК України про фіксування судового процесу технічними засобами. В судовому засіданні підсудний заявив клопотання про застосування звукозапису, яке було задоволено судом, проте звукозапис не здійснено.
Суддя допустив й інші процесуальні порушення, пов'язані з порушенням статей 88, 257, 263, 349 КПК України.
6.2. 18 серпня 2008 року - начальник Київського СІЗО та голова спостережної комісії при Шевченківській районній державній адміністрації м. Києва звернулись до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого з місць позбавлення волі.
03 вересня 2008 року - суддя ОСОБА_3 у виїзному судовому засіданні в приміщенні Київського СІЗО виніс постанову про відмову в задоволенні вказаного подання.
23 січня 2009 року - апеляційний суд скасував цю постанову, матеріали направив на новий розгляд та виніс окрему ухвалу щодо судді ОСОБА_3
В окремій ухвалі було зазначено про те, що суддя при розгляді цієї справи в порушення вимог статті 407 КПК України розглянув справу без повідомлення та участі органу, що забезпечує відбування покарання, подання якого розглядалося.
Крім того, справа не передавалась до апеляційного суду понад три місяці для розгляду апеляції засудженого. Цим було порушено статтю 354 КПК України, згідно з якою суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом 7 діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду та визначає дату розгляду ним справи.
6.3. 17 грудня 2007 року - було винесено вирок під головуванням судді ОСОБА_3
19 березня 2008 року - апеляційний суд скасував цей вирок та виніс окрему ухвалу стосовно судді ОСОБА_3 у зв'язку з порушеннями вимог статті 9 Закону України «Про амністію» (чинного на час постановлення вироку).
Відповідно до цієї норми застосування амністії не допускається, якщо підсудний або засуджений проти цього заперечує. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. З матеріалів справи вбачається, що суд не з'ясував у підсудного питання щодо можливості застосування до нього амністії.
6.4. 07 вересня 2007 року - співробітники Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ склали відносно судді ОСОБА_3 протокол про порушення ним спеціального обмеження, спрямованого на запобігання корупції, встановленого пунктом «б» частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (чинного на час вчинення зазначених дій).
У протоколі зазначено, що 13 квітня 2007 року ОСОБА_3 умисно створив перепони для здійснення правомірної діяльності працівниками оперативно-слідчої групи, ускладнив їм виконання своїх повноважень (проведення обшуків) та вимагав від них прийняття незаконного рішення (припинення проведення обшуків), чим неправомірно втрутився, використовуючи своє службове становище, у діяльність посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень.
12 листопада 2009 року - апеляційний суд визнав ОСОБА_3 винним у порушенні зазначених спеціальних обмежень. Провадження у цій справі було закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
6. 23 грудня 2010 року ВРУ прийняла постанову «Про звільнення суддів», в т.ч. й судді ОСОБА_3
7. ОСОБА_3 оскаржив рішення та подання ВРЮ, а також постанову ВРУ до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ).
8. 06 квітня 2011 року ВАСУ відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 повністю.
9. 19 січня 2017 р. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «ОСОБА_7 та інші проти України», зокрема, і за заявою ОСОБА_3 Цим рішенням ЄСПЛ встановив, що Україна порушила стосовно нього пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з недодержанням принципів незалежності та безсторонності, а також статтю 8 Конвенції щодо права на повагу до приватного і сімейного життя.
10. 25 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного суду України (далі - ВСУ) з заявою про перегляд постанови ВАСУ від 06 квітня 2011 року на підставі пункту 3 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з урахуванням рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_7 та інші проти України».
11. 03 липня 2017 року ВСУ прийняв постанову, якою скасував постанову ВАСУ від 06 квітня 2011 року, а справу передав на новий судовий розгляд до цього ж суду.
12. Тобто, ВСУ на виконання рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_7 та інші проти України» відновив національне судове провадження у справі ОСОБА_3
13. У зв'язку з початком роботи Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_3 передано з ВАСУ на розгляд КАС.
14. 02 березня 2018 року рішенням КАС частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3: визнано протиправними та скасовано рішення і подання ВРЮ, а також постанову ВРУ (в частині щодо ОСОБА_3) про його звільнення з посади судді за порушення присяги.
15. Передано на повторний розгляд ВРПвирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. У решті позову - відмовлено.
16. 14 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення КАС, а апеляційні скарги ВРП та ОСОБА_3 - без задоволення.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
17. Перше, що необхідно з'ясувати у цій справі - чи застосовано до заявника (в даному випадку - до ОСОБА_3) додаткові заходи індивідуального характеру у зв'язку із констатацією ЄСПЛ порушення певних норм Конвенції.
18. З викладеної вище хронології обставин справи видно, що ВСУ на виконання рішення ЄСПЛ «ОСОБА_7 та інші проти України», яке стосувалося в т.ч. і ОСОБА_3, скасував рішення ВАСУ щодо заявника та відновив судовий розгляд.
19. До ОСОБА_3 було застосовано такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum) у вигляді повторного розгляду справи.
20. Наступне питання, яке виникає під час перегляду справи у порядку адміністративного судочинства - чи висновки, зроблені ЄСПЛ, ведуть до безумовного скасування постанови ВРУ та рішень ВРЮ, прийнятих щодо ОСОБА_7 та інших 17 суддів, в т.ч. щодо ОСОБА_3
21. У рішенні ЄСПЛ «ОСОБА_7 та інші проти України» було констатовано низку порушень на етапах прийняття рішень щодо суддів, заяви яких були предметом розгляду ЄСПЛ.
22. Так, у п. 135 рішення «ОСОБА_7 та інші проти України» щодо скарг заявників про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, ЄСПЛ посилається на свої висновки у рішенні «ОСОБА_8 проти України» від 09 січня 2013 року. В цьому рішенні ЄСПЛ встановив, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки. ЄСПЛ вважає, що згадані висновки є однаково застосовними до заяв, що розглядаються у справі «ОСОБА_7 та інші проти України».
23. Водночас, ЄСПЛ у рішенні «ОСОБА_7 та інші проти України», на відміну від рішення у справі «ОСОБА_8 проти України» не було констатовано, що розгляд справи національним судом потенційно не здатний усунути недоліки, які були допущені на етапі провадження та прийняття рішень ВРЮ та ВРУ.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення ВРУ
24. Системні недоліки, які стосувалися процедури розгляду питання щодо звільнення суддів парламентом України, ЄСПЛ визначив у справі «ОСОБА_8 проти України», а у справі «ОСОБА_7 та інші проти України» лише послався на свої висновки у цій справі.
25. ЄСПЛ вказано, зокрема, на такі недоліки процедури прийняття рішення про звільнення суддів ВРУ:
голова парламентського комітету та один з його членів були також членами ВРЮ і приймали рішення у справі заявника на обох рівнях. Відповідно при розгляді подань ВРЮ вони не могли бути безсторонніми (п. 119);
процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності (п. 120);
щодо пленарного засідання парламенту, процедура по суті зводилася до висловлення загальних думок, заснованих на висновках ВРЮ та парламентського комітету. На цій стадії розгляд справи обмежувався ухваленням обов'язкового рішення, що ґрунтувалося на висновках, яких дійшли ВРЮ та парламентський комітет (п. 121);
пленарне засідання не було належним місцем для розгляду питань факту та права, оцінки доказів та юридичної кваліфікації фактів (п. 122).
26. Той факт, що у прийнятті рішення ВРУ щодо звільнення суддів з посади повторно приймали участь кілька тих самих осіб, що й на першому етапі під час прийняття рішення ВРЮ (кілька народних депутатів, які входили до складу ВРЮ), приводить до висновку про наявність таких системних недоліків, які є безумовною підставою для скасування постанови ВРУ.
27. Тому погоджуємося із висновком КАС про правильність скасування винесеної постанови ВРУ (в частині щодо ОСОБА_3) про звільнення його з посади судді.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення ВРЮ
28. Позиція ЄСПЛ про те, в чому саме полягали системні порушення під час розгляду справ у ВРЮ, також міститься у справі «ОСОБА_8 проти України».
ЄСПЛ висловлюється про недоліки у формуванні ВРЮ, а саме:
переважну більшість членів ВРЮ складають особи, які не є суддями та обрані безпосередньо органами виконавчої та законодавчої влади (п. 109, 110);
справу ОСОБА_8 розглядали 16 членів ВРЮ, присутніх на засіданні, тільки 3 із яких були суддями (п. 111);
після внесення до Закону України «Про Вищу раду юстиції» змін від 07 липня 2010 року до нього було додано вимогу щодо обрання 10 членів ВРЮ з-поміж суддів. Проте цих змін недостатньо, оскільки органи, що призначають членів ВРЮ, залишаються тими ж самими, та тільки троє суддів обираються своїми колегами (п. 112);
тільки 4 члени ВРЮ працюють в ній на постійній основі. Інші члени працюють та отримують свою зарплатню поза межами ВРЮ, що неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність (п. 113);
включення Генерального прокурора України до ВРЮ в якості її члена за посадою може мати залякуючий ефект для суддів та сприйматися як потенційна загроза. Присутність Генерального прокурора України у зазначеному органі, який має повноваження щодо призначення суддів, застосування до них дисциплінарних заходів та їхнього звільнення створює ризик того, що у таких справах судді не діятимуть безсторонньо, або що Генеральний прокурор України не діятиме безсторонньо у відношенні до тих суддів, чиї рішення він не схвалює (п. 114);
члени ВРЮ, які здійснювали перевірку у справі ОСОБА_8 та направили подання про його звільнення, згодом взяли участь у голосуванні щодо рішення про його звільнення з посади. Крім того, один із цих членів був призначений Головою ВРЮ та головував у засіданні, в якому розглядалась справа ОСОБА_8. Роль цих членів у висуненні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними дисциплінарної перевірки викликає об'єктивний сумнів щодо їхньої безсторонності при винесенні рішення по суті у цій справі (п. 115).
29. Вважаємо, що недоліки національної процедури розгляду питання про звільнення суддів, а саме «подвійна» участь тих самих осіб як на етапі прийняття рішення ВРЮ, так і на етапі прийняття рішення ВРУ, є безумовною підставою для скасування другого, наступного рішення (тобто рішення ВРУ, про що йшлося вище). Їхня ж участь у прийнятті першого рішення (в даному випадку - рішення ВРЮ) не може слугувати безумовною підставою для скасування цього рішення, однак є системним недоліком, який законодавець вже усунув.
30. Недоліки, про які зазначив ЄСПЛ у рішенні «ОСОБА_8 проти України», вказують як на недоліки структурного характеру в провадженні ВРЮ, так і на ознаки особистої упередженості з боку певних членів ВРЮ, які розглядали справу ОСОБА_8 (п. 117).
31. Очевидно, що індивідуальні порушення, констатовані ЄСПЛ у справі ОСОБА_8, застосовні лише до цієї справи і не можуть бути використані у справі «ОСОБА_7 та інші проти України».
32. Період діяльності ВРЮ до внесення змін у національне законодавство щодо формування її складу не може бути автоматично визнано незаконним. Так само і всі без винятку рішення, прийняті ВРЮ у складі, де більшість не становили судді, не можуть бути визнані нелегітимними.
33. Адже в період, коли до ВРЮ входила невелика кількість суддів, цей орган, відповідальний за формування суддівського корпусу, приймав рішення щодо суддів з різними правовими наслідками. Необхідно враховувати і той факт, що склад ВРЮ відповідав нормам національного закону, який діяв на той час.
34. Значна кількість прийнятих ВРЮ рішень стосувалась призначення суддів на посади, їх звільнення не тільки внаслідок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а й звільнення з інших підстав (відставки, закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді, звільнення з посади суддів за власним бажанням тощо).
35. Вважаємо, що не правильно абсолютизувати роль системних та загальних порушень, які були в тогочасній системі національного правового регулювання порядку формування складу ВРЮ. Адже в такому разі можна взагалі ставити питання про скасування всіх рішень, прийнятих в той період ВРЮ, а не тільки рішень про притягнення окремих суддів до відповідальності за порушення присяги.
36. ЄСПЛ у своєму рішенні «ОСОБА_7 та інші проти України» не висловлювався щодо абсолютної необхідності скасування рішень ВРЮ у межах відновленого національного провадження.
37. Таке тлумачення практики ЄСПЛ у цій справі призвело б до однозначного висновку про необхідність автоматичного скасування рішень ВРУ і ВРЮ.
38. Однак у справі ОСОБА_7 та інших суддів ЄСПЛ не вважав за доцільне застосовувати індивідуальні заходи до кожного із заявників. Навпаки, було звернуто увагу на те, що національний судовий розгляд може визначити наявність підстав для скасування рішень ВРЮ і ВРУ щодо заявників.
39. Висновок КАС про скасування рішень ВРУ і ВРЮ без їх змістовного аналізу фактично призведе до застосування до всіх заявників у справі ОСОБА_7 та інших суддів однакових заходів. А ЄСПЛ, на відміну від справи «ОСОБА_8 проти України», про це не висловлювався.
40. Скасовувати рішення ВРЮ, керуючись лише тим, що національне законодавство встановлювало певний механізм формування ВРЮ, який доцільно було змінити (що станом на сьогодні і було зроблено в ході судової реформи), на нашу думку, є неправильним.
41. Констатовані ЄСПЛ недоліки процедури формування ВРЮ як дисциплінарного органу щодо суддів не свідчать про незаконність рішення ВРЮ по суті допущених суддею порушень.
42. Тому під час національного судового розгляду у цій справі суду необхідно було з'ясувати, чи мали місце також інші порушення у ході дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_3
Щодо відновленого національного судового провадження
43. Під час національного провадження суд повинен був перевірити підстави прийняття рішення ВРЮ, змістовно оцінити його, і на основі такого аналізу констатувати наявність або ж відсутність підстав для ухвалення кінцевого рішення про звільнення судді ОСОБА_3 з посади.
44. З тексту судового рішення від 02 березня 2018 року вбачається, що КАС вказав порушення, допущені ОСОБА_3, які були встановлені ВРЮ і які стали підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги.
45. Фактично КАС, обґрунтовуючи необхідність скасування рішення ВРЮ, покликається на висновки ЄСПЛ, що стосуються недоліків у процедурі формування ВРЮ. Констатація цих недоліків КАС, так само як і згода з такими аргументами Великої Палати Верховного Суду, ведуть до хибного, на нашу думку, висновку про необхідність скасування рішення ВРЮ з формальних підстав (через недоліки законодавчого механізму формування ВРЮ). Змістовне дослідження рішення ВРЮ щодо ОСОБА_3, аналіз мотивів та підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги судді, судом у ході відновленого національного провадження не здійснено.
46. КАС у своєму рішенні робить висновок про те, що жоден інший державний орган, окрім ВРП, в т.ч. й суд, не можуть давати офіційної оцінки діям судді під час здійснення правосуддя й, відповідно, приймати у зв'язку з цим остаточні рішення.
47. Вважаємо, що таке твердження не відповідає положенням чинного законодавства. Законом України «Про Вищу раду правосуддя», так само як і положеннями КАС України визначено, що рішення ВРП оскаржуються до суду. Саме суд приймає кінцеві рішення за результатами оскарження рішень ВРП, в тому числі рішень про звільнення суддів у зв'язку із порушенням присяги.
48. Вважаємо, що у межах розгляду цієї адміністративної справи суд має можливість і повноваження відповідно до національного законодавства з'ясовувати й оцінювати доводи ОСОБА_9 про відсутність в її діях порушень вимог законодавства під час здійснення правосуддя.
49. В оскаржуваному судовому рішенні від 02 березня 2018 року КАС прийняв рішення передати на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.
50. В такий спосіб КАС застосував ще один із додаткових заходів індивідуального характеру, передбачений пунктом б) частини 3 статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: відновлення попереднього юридичного стану Стягувача шляхом повторного розгляду справи адміністративним органом. Однак застосування до ОСОБА_3 додаткових заходів індивідуального характеру вже мало місце шляхом прийняття відповідного рішення ВСУ і полягало у відновленні національного судового провадження.
51. Вважаємо, що висновок суду про переданя вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності на повторний розгляд до ВРП є неправильним, оскільки дисциплінарний орган (в даному випадку ВРЮ) вже прийняв своє рішення з цього питання.
52. Саме це рішення ВРЮ є предметом оцінки у межах відновленого національного провадження. А тому КАС або ж Велика Палата Верховного Суду повинні були прийняти власне рішення щодо законності, підставності, обґрунтованості звільнення ОСОБА_3 за порушення присяги.
Кінцеві висновки щодо цієї справи
53. Під час судового розгляду завданням національних судів було змістовно оцінити рішення ВРУ і ВРЮ щодо ОСОБА_3 і прийняти щодо нього остаточне рішення.
54. У справі «ОСОБА_8 проти України» ЄСПЛ вважав відновлення національного провадження неналежним заходом індивідуального характеру, оскільки на той час існувала необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів. ЄСПЛ у справі ОСОБА_8 дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу ОСОБА_8 у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції. Тому суд прийняв рішення про забезпечення поновлення ОСОБА_8 на посаді. (п. 147).
55. У справі ж «ОСОБА_7 та інші проти України» ЄСПЛ постановив, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження.
56. Суд (тобто ЄСПЛ) вказав, що він не в змозі на даний час оцінити ефективність відновлення національного провадження, якщо заявники цього вимагатимуть (на відміну від справи ОСОБА_8, де ЄСПЛ одразу констатував неналежність відновлення національного провадження).
57. ЄСПЛ врахував те, що в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни (п. 147, 148).
58. Тобто ЄСПЛ не вважав правильним застосування до заявників у справі ОСОБА_7 аналогічних заходів індивідуального характеру, як у справі ОСОБА_8.
59. З цього висновку прямо слідує те, що за результатом здійснення національного судового розгляду у справах ОСОБА_7 та інших заявників не виключено, що національними судами України можуть бути прийняті різні за змістом і обґрунтуванням рішення щодо законності притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
60. Натомість національний суд (КАС і Велика Палата) у цій та інших справах стосовно осіб, щодо яких було прийнято рішення ЄСПЛ «ОСОБА_7 та інші проти України» займає подібну позицію - скасовує рішення ВРЮ та ВРУ. Крім цього, у цій справі суд повертає на повторний розгляд ВРП для вирішення питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.
61. Такий підхід суду, який здійснює перегляд у межах відновленого національного провадження, фактично виключає судову дискрецію у всіх справах, які будуть предметом перегляду на підставі виконання рішення «ОСОБА_7 та інші проти України».
62. Вважаємо, що зазначений підхід не є правильним, оскільки у своєму рішенні ЄСПЛ не робив таких висновків, які б фактично виключали дискрецію національних судів. Навпаки, з рішення «ОСОБА_7 та інші проти України» слідує, що якраз національні суди повинні оцінити кожну з об'єднаних у цьому провадженні справ.
63. Ключовою відмінністю рішень ЄСПЛ «ОСОБА_8 проти України» та «ОСОБА_7 та інші проти України» є те, що у другій справі ЄСПЛ не констатував, що відповідні національні провадження prima facie є даремними і безрезультатними (абз. 3 п. 148).
64. Щодо скасування (або не скасування) рішення ВРЮ ми зазначили, що порушення, допущенні ОСОБА_3, не були предметом змістовного аналізу у межах відновленого національного провадження. Рішення ВРЮ було скасовано лише з посиланням на рішення ЄСПЛ «ОСОБА_7 та інші проти України».
65. Тобто факт ймовірного допущення суддею істотного дисциплінарного проступку повністю нівелюється та залишається без адекватних заходів реагування лише в силу того, що ЄСПЛ констатував системні недоліки в тогочасному порядку формування ВРЮ та у процедурі притягнення суддів до відповідальності.
66. Вважаємо, що необхідно було надати правову оцінку підставам для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді за ймовірні порушення ним законодавства під час здійснення правосуддя. Автоматичне скасування рішень ВРУ і ВРЮ не дозволяє здійснити таку правову оцінку.
67. Вважаємо, що КАС під час розгляду справи №800/320/17за позовом ОСОБА_3 до ВРЮ, ВРУ про визнання незаконними та скасування рішень Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року (№ 1341/0/15-10 та № 1342/0/15-10) про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, подання ВРЮ від 16 грудня 2010 року №89/0/12-10 ВРУ «Про звільнення судді з посади», за яким ВРЮ пропонує ВРУ звільнити ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги, постанови ВРУ «Про звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2865-УІ в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
68. Підсумовуючи викладене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду повинна була скасувати рішення КАС від 02 березня 2018 року у частині скасування рішень та подання ВРЮ про звільнення з посади судді ОСОБА_3, змістовно перевірити дотримання законодавства під час їх прийняття, в т.ч. дослідити наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги. Крім цього, Великій Палаті Верховного Суду необхідно було скасувати рішення КАС в частині передання на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.
69. За наслідками такого перегляду Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти власне остаточне рішення по суті (ухвалити нове рішення у відповідній скасованій частині).
Судді Великої Палати
Верховного Суду
|Н.О. Антонюк |
|О.Р. Кібенко|