ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
ПрокопенкаО. Б.
Справа № 800/439/17 (П/9901/200/18)
Провадження № 11-286заі18
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) щодо неприйняття рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_3 після ухвалення постанови Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2016 року у справі № 800/303/16; зобов'язати ВККС прийняти відповідне рішення за наслідками пройденого первинного кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_3; визнати незаконним рішення ВККС в частині включення ОСОБА_3 до списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та визначено дату проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей; зобов'язати ВККС виключити ОСОБА_3 зі списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дату проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.
Своє рішення суд мотивував тим, що з дня набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2016 року у справі № 800/303/16 до 30 вересня 2016 року ВККС не мала правових підстав завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_3 шляхом прийняття нового рішення на основі тих самих результатів, які Комісія мала за наслідками проведених двох етапів кваліфікаційного оцінювання та які покладені в основу скасованого судом у вказаній справі рішення. Тому в зазначений період позивач вважався таким, щодо якого процедура первинного кваліфікаційного оцінювання не розпочиналася. За висновками суду, правила, які діяли на день початку кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_3, не можуть застосовуватися ВККС до позивача після скасування судом рішення ВККС від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16, ухваленого Комісією за результатами цього кваліфікаційного оцінювання.
Представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.
ВеликаПалата Верховного Суду постановою від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 як представника позивача ОСОБА_3 задовольнила: рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року скасувала; позов ОСОБА_3 задовольнила; визнала протиправною бездіяльність ВККС щодо неприйняття рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_3 після прийняття постанови Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2016 року у справі № 800/303/16; зобов'язала ВККС прийняти відповідне рішення за наслідками пройденого первинного кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_3; визнала незаконним рішення ВККС в частині включення ОСОБА_3 до списку суддів, стосовно яких рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді, та дати проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей; зобов'язала ВККС виключити ОСОБА_3 зі списку суддів, стосовно яких рішенням комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді, та в частині дати проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.
Суд установив, що в квітні 2016 року позивач пройшов визначені статтею 85 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI ) етапи кваліфікаційного оцінювання.
Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скасування судом рішення ВККС про визнання ОСОБА_3 таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, не може тлумачитися таким чином, що позивач узагалі не проходив кваліфікаційного оцінювання, оскільки в іншому випадку матиме місце ситуація, за якої позивач, оскарживши та довівши в суді протиправність згаданого рішення Комісії, повинен буде повторно пройти процедуру кваліфікаційного оцінювання спочатку з тієї лише підстави, що Комісія прийняла незаконне рішення. Таким чином, позивач зазнає негативних наслідків за помилки, допущені суб'єктом владних повноважень, що ставить під сумнів ефективність судового захисту.
На думку суддів Великої Палати Верховного Суду, із часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № П/800/303/16 кваліфікаційне оцінювання стосовно позивача, який пройшов передбачені законом етапи, вважається незавершеним з вини відповідача, що обумовлює його обов'язок завершити цю процедуру за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням висновків суду в цій справі.
Крім того, визнано непропорційним втручання у права особи, за якого внаслідок допущеної суб'єктом владних повноважень помилки в особи, яка до цього виконала залежні від неї дії для проходження певної процедури, виникає обов'язок повторного її проходження із самого початку та за новими правилами.
ВеликаПалата Верховного Суду зазначила, що в разі усунення причин, унаслідок яких не було завершено кваліфікаційне оцінювання судді, таке оцінювання потрібно продовжити зі стадії, на якій воно зупинилося. Оскільки кваліфікаційне оцінювання щодо позивача було розпочате, то відсутні правові підстави для призначення щодо судді нового кваліфікаційного оцінювання.
За викладених обставин рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Із такими висновками Великої Палати Верховного Суду, не погоджуюсь зважаючи на таке.
На виконання вимог підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» ВККС прийняла рішення від 22 березня 2016 року № 17/зп-16 про проведення протягом квітня-червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів Київського регіону, у тому числі і щодо позивача.
Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час призначення, проведення первинного кваліфікаційного оцінювання позивача) кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення суддею іспиту; 2) дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.
Іспит проводиться шляхом складення суддею анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації.
Порядок складення іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується ВККС за погодженням з Радою суддів України.
Тестові запитання та практичні завдання іспиту для суддів складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Згідно з частинами першою і другою статті 86 цього ж Закону ВККС на підставі вмотивованого висновку приймає рішення про: 1) підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 2) надання або відмову в наданні рекомендації судді для обрання його на посаду судді безстроково.
Суддя, не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.
28 квітня 2016 року ВККС прийняла рішення № 174/ко-16, яким визнала суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді; відсторонила його від здійснення правосуддя до проходження ним повторного кваліфікаційного оцінювання; направила його до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки; доручила Національній школі суддів України провести перепідготовку позивача до 22 вересня 2016 року з урахуванням спеціалізації, інстанційності суду та результатів первинного кваліфікаційного оцінювання.
ОСОБА_3 оскаржив це рішення Комісії до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України постановою від 5 вересня 2016 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16.
Велика Палата Верховного Суду України прийшла до висновку, що процедура кваліфікаційного оцінювання щодо позивача не завершена, оскільки рішення ВККС, прийняте за результатами проходження визначених законом етапів такого оцінювання, скасовано у судовому порядку, що дозволяє завершити кваліфікаційне оцінювання відповідно до пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), яким встановлено, що ВККС завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання.
Проте з таким висновком не погоджуюсь, оскільки з аналізу нормативно-правових актів, які визначають підстави та порядок проходження кваліфікаційного оцінювання суддів вбачається, що кваліфікаційне оцінювання судді - це встановлена законом процедура визначення Комісією професійного рівня судді та відповідності його займаній посаді. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення професійного рівня судді та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та суді відповідного рівня. Рішення ВККС приймається за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання, яке включає передбачені законом етапи (іспит, співбесіда).
Кваліфікаційне оцінюване, яке призначається щодо судді відповідного суду, полягає у проходженні визначених законодавством етапів кваліфікаційного оцінювання, за результатами яких ВККС приймає рішення щодо відповідності судді займаній посаді.
Прийняття рішення ВККС за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_3 свідчить про завершення розпочатої щодо судді процедури кваліфікаційного оцінювання.
Разом із тим факт скасування у судовому порядку рішення ВККС від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16, прийнятого за результатами проходження суддею ОСОБА_3 кваліфікаційного оцінювання, не свідчить ні про те, що вказана процедура не розпочалась, ні про те, що вона зупинена чи незавершена, оскільки такі правові наслідки не випливають з вимог закону.
Окремо варто зауважити, що предметом позовних вимог, є, зокрема, зобов'язання ВККС прийняти відповідне рішення за наслідками пройденого первинного кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_3 Проте ВККС не може прийняти таке рішення без повторного проходження позивачем певних етапів кваліфікаційного оцінювання, зокрема, дослідження суддівського досьє та співбесіди, оскільки саме на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання уточнюється оцінка кількісних показників кожного критерію кваліфікаційного оцінювання судді.
Також вважаю помилковим висновок суддів Великої Палати Верховного Суду про можливість ВККС прийняти відповідне рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_3, яке проводилось у квітні 2016 року, як такого, що не завершилось та у порядку, який діяв до набрання чинності Законом № 1402-VIII.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року
№ 1-рп/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобтодо події, фактузастосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, відсутні правові підстави для проходження позивачем певних етапів кваліфікаційного оцінювання та прийняття ВККС рішення відповідно до Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді (у редакції, чинній на час призначення, проведення первинного кваліфікаційного оцінювання позивача), оскільки він не є чинним, а відтак не може застосовуватись відповідачем при прийнятті рішення щодо підтвердження чи непідтвердження можливості здійснювати правосуддя суддею ОСОБА_3
Чинним нормативно-правовим актом, який на цей час урегульовує порядок та методологію проведення ВККС кваліфікаційного оцінювання суддів та підлягає застосуванню, є Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Отже, на мою думку, апеляційна скарга позивача не підлягала задоволенню, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року слід було залишити без змін.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду О.Б. Прокопенко