ОКРЕМА ДУМКА
судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
ОСОБА_1
справа № 757/40473/18-к
провадження № 51-601кмо19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановою від 23 вересня 2019 року закрила касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року про накладення арешту на майно.
При цьому, об`єднаною палатою зроблено такий висновок щодо застосування норми права:
«У випадку відкриття касаційного провадження щодо ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, коли після надходження витребуваних матеріалів провадження до касаційного суду стало відомо, що учасник провадження скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 7 ст. 399 КПК, повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції постановив остаточне рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження підлягає закриттю».
Погоджуюсь з деякими мотивами, якими керувалася більшість суддів об`єднаної палати при ухваленні цього рішення, вважаю, що в такій ситуації суду касаційної інстанції необхідно було залишити касаційну скаргу без задоволення, а не закривати касаційне провадження.
Так, більшість суддів, яка голосувала за вказане рішення, керувалася тим, що Верховний Суд закриває касаційне провадження у тих випадках, коли воно було відкрито за відсутності передбачених законом підстав або коли ці підстави в подальшому відпали. При цьому визначені законом повноваження касаційного суду щодо рішень слідчих суддів полягають у забезпеченні провадження з перегляду таких рішень в апеляційному порядку згідно вимог кримінального процесуального закону.
Однак, у цій справі після повернення оскарженою в касаційному порядку ухвалою апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 , останній повторно подав апеляційну скаргу, яка була розглянута апеляційним судом по суті. Таким чином, більшість суддів зробила висновок, що представником власника вичерпано процесуальні можливості апеляційного оскарження судового рішення слідчого судді про арешт нерухомого майна, а відтак – відпали підстави для розгляду його касаційної скарги, у зв`язку з чим і було постановлено закрити касаційне провадження.
Водночас, на моє переконання, у цій ситуації слід було виходи з того, що предмет касаційного перегляду чітко визначений ч. 6 ст. 399 КПК, яка прямо і недвозначно передбачає, що ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Тому вважаю, що в даному випадку формальні підстави для касаційного розгляду не відпали, адже не дивлячись на те, що в подальшому апеляційним судом було розглянуто по суті повторно подану апеляційну скаргу цієї особи, предмет касаційного перегляду для Верховного Суду залишився незмінним – це ухвала апеляційного суду, якою було повернуто попередню апеляційну скаргу. Це виключає, на мою думку, можливість закриття касаційного провадження на вказаній підставі.
Разом із тим, положення ч. 6 ст. 399 КПК дійсно мають на меті забезпечення права особи на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим метою касаційного перегляду є перевірка законності повернення апеляційної скарги задля поновлення (за наявності відповідних підстав) порушеного права особи на таке оскарження. Проте в ситуації, коли особа після повернення апеляційної скарги звернулася до апеляційного суду повторно і її скаргу було розглянуто апеляційним судом по суті, неможливо ставити питання про поновлення порушеного права на апеляційне оскарження, оскільки таке право вже було поновлено самим апеляційним судом.
Відтак, з урахуванням обставин цієї справи, суд касаційної інстанції на даний час не має підстав для скасування оскарженого судового рішення, адже чинний КПК не передбачає можливості багаторазового апеляційного перегляду судового рішення за апеляційними скаргами однієї особи, що мало б бути підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а не для закриття касаційного провадження.
Суддя ОСОБА_1