ОКРЕМА ДУМКА
11 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1692/20
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г. М.
Приймаючи ухвалою від 11.09.2025 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Палата) справу № 925/1692/20 для відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 08.08.2025 у справі № 925/1737/21, яка прийнята колегією суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, Палата вважала, що у неї наявна компетенція приймати до розгляду та переглядати питання відступлення від правового висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду.
Однак з цим погодитися не можу виходячи із наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
В контексті тлумачення вживаного у даній нормі права терміну "раніше ухваленому рішенні Верховного Суду" Палата вважала, що до нього відносяться і ухвали Верховного Суду.
Разом з тим, компетенція Верховного Суду щодо відступлення від правового висновку Верховного Суду знаходить своє вираження у положеннях частини 2 статті 287 ГПК.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК можливість такого відступлення передбачена лише від висновків, викладених у постанові Верховного Суду.
У статті 287 ГПК, як і у цілому у положеннях цього Кодексу, що регламентують здійснення касаційного провадження, не міститься норм, які б поширювали можливість відступлення від правових висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду.
При цьому слід зазначити, що згідно положень частини 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у його ухвалах.
Щодо необхідності такого тлумачення, вживаного у частині 1 статті 302 ГПК терміну "раніше ухваленому рішенні Верховного Суду" саме як постанова, вказує і судова практика.
Так, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.11.2021 у справі № 922/1543/19, з системного тлумачення статей 161, 169, 177 - 179, 182, 184 ГПК убачається, що у пункті 6 частини 1 статті 255 цього Кодексу йдеться про повернення заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині другій статті 161 цього Кодексу.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що заява стосується конкретизації вже заявлених позовних вимог та фактично є складовою позовної заяви, а відтак є заявою по суті справи у розумінні статті 161 ГПК, чим спростовуються відповідні висновки апеляційного суду.
Згідно статті 161 ГПК заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Отже, у наведеному випадку Верховний Суд здійснюючи системне тлумачення вказаних статей ГПК визначив, що до терміну "заява", вживаного у пункті 6 частини 1 статті 255 ГПК, відноситься і позовна заява, про яку зазначено статті 161 ГПК.
Із викладеного вбачається, що у разі неоднозначності вживаного у ГПК терміну належить здійснювати системне тлумачення відповідного положення у сукупності із відповідними нормами ГПК, яке і мало бути здійснене у вказаний у цій окремій думці спосіб, а саме, що під терміном "раніше ухваленому рішенні Верховного Суду" у частині 1 статті 302 ГПК слід розуміти, що мова йде саме про постанову, а не про ухвалу.
Разом з тим зазначаю, що оскільки відповідно до висновків, викладених в ухвалі від 23.10.2019 та постанові від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 Великої Палати Верховного Суду, підтверджено можливість відступу від правових висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду, з чим за наведених вище обставин погодитися не можу, тому вважаю, що дану справу № 925/1692/20 належало передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/968/18.
Суддя Г. М. Мачульський