ОКРЕМА ДУМКА
26 січня 2022 року
м. Київ
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Стратієнко Л.В.
на ухвалу Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 902/66/20
за позовом ОСОБА_1 ,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП РЕНТ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В.В.", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного підприємства "Корпорація Максимум", ОСОБА_2 , державного реєстратора Стрижавської селищної ради Луценка Євгенія Васильовича, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, приватного нотаріуса Скутельник Інни Анатоліївни,
про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів та скасування реєстраційних дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
03.11.2021 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані рішення до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 справу № 902/66/20 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд палати, колегія суддів, серед іншого, зазначила, про необхідність вирішення питання щодо відступу від висновків, викладених постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, щодо застосування норми статті 651 ЦК України у подібних правовідносинах, і що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит.
Не погоджуючись з ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 вважаю за необхідне в порядку частини 3 статті 34 ГПК України викласти свою окрему думку.
У вказаній постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 у справі №906/655/18 щодо застосування положень статті 694 ЦК України при продажу частки у статутному капіталі товариства як товару у кредит.
Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів у п. 88 та 89 постанови від 07.10.2021 зробила висновки, що якщо договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 651 та 694 ЦК України. Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 ЦК України), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана з відстроченням платежу та не була оплачена покупцем, має право вимагати її повернення. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у такому випадку позивач має заявляти позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників/витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційної дії.
Передаючи справу № 902/66/20 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, судді касаційного суду відповідно до частини першої статті 302 ГПК України вирішили відступити від висновку, викладеного у вказаній вище постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів у справі № 925/1382/19 з метою формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях.
Разом з тим судом касаційної інстанції не врахованого такого.
Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Під "відступленням від висновку" слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Зі змісту перелічених в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 902/66/20 судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Так, у цій справі № 902/66/20 заявлено позов про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." (70%) з підстав істотного порушення покупцем (ТОВ "ВІП РЕНТ") його умов щодо оплати на користь продавця ( ОСОБА_1 ) повної вартості проданої частки, визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, зокрема, щодо затвердження продажу ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." та затвердження припинення участі в товаристві ОСОБА_1 у зв`язку з продажем нею своєї частки на користь ТОВ "ВІП РЕНТ" та скасування реєстраційних дій до установчих документів ТОВ "Династія В.В.".
Господарськими судами встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 23.04.2019 ТОВ "ВІП РЕНТ" здійснило наступне відчуження частини придбаної частки у ОСОБА_1 покупцю ПП "Корпорація Максимум" - 10% статутного капіталу ТОВ "Династія В.В." та покупцю ОСОБА_2 - 20 % статутного капіталу ТОВ "Династія В.В.".
У справі № 925/1382/19 обставин наступного продажу частки у товаристві третім особам встановлено не було.
Обґрунтовуючи підстави позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що їй не було сплачено 385 000,00 грн, оскільки після укладення основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 ОСОБА_1 та ТОВ "ВІП РЕНТ" підписано додаткову угоду №1 від 03.12.2018 до його, відповідно до якої вартість частки збільшилась з 770 000,00 грн до 1155000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «Династія В.В.» вказувала на злочинну змову ОСОБА_1 та ТОВ «ВІП РЕНТ» щодо укладення додаткової угоди №1 саме 03.12.2018, з метою створення штучних підстав розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018.
У справі № 925/1382/19 подібні обґрунтування позову та заперечення проти нього також були відсутні, відповідно предметом дослідження судів у справі № 925/1382/19 та у цій справі № 902/66/20 були різні обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору та застосування норм права.
Разом з цим необхідно зазначити про безпідставне посилання в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2022 на висновки Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 у справі № 906/655/18 щодо застосування положень статті 694 ЦК України як підстави для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у справі № 906/655/18 касаційний розгляд здійснювався Верховним Судом за касаційною скаргою повивача в частині відмови у задоволенні позову щодо позовних вимог про вилучення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей стосовно відповідача-2 як засновника товариства з обмеженою відповідальністю та поновлення відомостей щодо позивача як засновника товариства.
Рішення господарських судів у справі № 906/655/18 в частині задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не оскаржувалось, відповідно до ст. 300 ГПК України судові рішення в цій частині не були предметом касаційного перегляду, а тому Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 906/655/18 не робив жодних висновків щодо способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку у товаристві з обмеженою відповідальністю.
З огляду на вищевикладене, Верховний Суд в ухвалі від 26.01.2022 дійшов помилкового висновку про подібність правовідносин у цій справі № 902/66/20 та у справах № 925/1382/19, № 906/655/18, а тому підстави для передачі справи на розгляд палати щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів були відсутні, а касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 необхідно було колегією суддів розглянути по суті.
Суддя Л. Стратієнко