ОКРЕМА ДУМКА
судді Верховного Суду Губенко Н.М.
02 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/22198/17
02.10.2019 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кондратова І.Д., було розглянуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан-Оптіма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За результатами розгляду касаційної скарги більшістю голосів суддів було прийнято постанову про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
При прийнятті зазначеної постанови мною, Губенко Н.М. , висловлено окрему думку наступного змісту.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштан-Оптіма" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, зокрема, про визнання недійсним іпотечного договору від 08.08.2017, укладеного між ТОВ "ВТК Каштан" і ТОВ "Регіонбудсервіс", зареєстрованого в реєстрі за № 1456 та виданого на підставі нього дублікату іпотечного договору від 29.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1759.
Дана позовна вимога обґрунтована тим, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" іпотечний договір підписаний з перевищенням повноважень, оскільки вартість майна, що передано в іпотеку, перевищує 50% від вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", в той час як положеннями статуту передбачено, що укладення такого договору директором від імені товариства можливе лише на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, визнано недійсним іпотечний договір від 08.08.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. та зареєстровний в реєстрі за № 1456.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" при укладенні спірного договору вийшов за межі своїх повноважень. При цьому, судами зазначено, що виявивши розумну обачність, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" не було позбавлене права отримати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" відомості, зокрема, щодо актуальних даних про вартість майна товариства на момент укладення договору, однак цього не зробило.
Водночас, вважаю, що приймаючи зазначені рішення судами не враховано наступне.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Так, пунктом 10.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" передбачено, що директор має повноваження вчиняти правочини з правом одноособового їх підпису, у тому числі кредитні на суму, що не перевищує п`ятдесят відсотків загального обсягу майна товариства. Для вчинення правочинів, сума яких перевищує вищевказану суму директор повинен отримати згоду загальних зборів учасників товариства.
Під час укладення спірного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" було надано довідку (яка підписана директором та головним бухгалтером), за змістом якої станом на 08.08.2017 вартість майна, що передається в іпотеку, не перевищує 50% від вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан". Тобто, даною довідкою підтверджено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" укладає спірний договір в межах наданих йому повноважень пунктом 10.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан".
Суди попередніх інстанцій, не взявши до уваги (без обгрунтування причин) наявність на момент укладення договору зазначеної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", вказали, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" не було позбавлене можливості, виявивши розумну обачність, запросити відомості стосовно актуальних даних про вартість майна товариства, оскільки оспорюваний договір містить посилання на здійснення директором Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" повноважень з укладення правочину на підставі статуту товариства.
При цьому, суди попередніх інстанцій не зазначили нормативно-правових підстав за яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" повинно було вимагати додаткові відомості про вартість майна товариства при наявності зазначеної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", тобто ставити її під сумнів, з огляду на те, що одними із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та те, що згідно із частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
В свою чергу, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Порушення цього обов`язку призводить до негативних наслідків у внутрішніх відносинах юридичної особи. Відповідно до частини 4 статті 92 Цивільного кодексу України, члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Ці збитки відшкодовуються за рахунок їхнього власного майна.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно із частинами 5, 6 статті 13 цього Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц виклала висновок щодо застосування частини 3 статті 92 ЦК України наступного змісту: "Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання."
Водночас, у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 17.10.2018 у справі № 910/16391/17, від 22.08.2018 у справі № 920/1175/17, від 01.08.2018 у справі № 910/21409/17, від 05.06.2018 у справі № 916/2084/17 зроблено висновок про те, що: "Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (статті 12 Цивільного кодексу України), висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно".
На мою думку, суди попередніх інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховали наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, не встановлювали та не досліджували обставини, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" у відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан".
Крім того, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, задоволено позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37166866 від 20.09.2017, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Наталією Володимирівною.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц виклала висновок про те, що скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.
Відтак, у разі якщо колегія вважала за необхідне відступити від наведеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, остання, відповідно до частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, повинна була передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із пунктами 5, 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштан-Оптіма" до позовної заяви не було додано доказів на підтвердження того, що вартість майна переданого в іпотеку, перевищує 50% від вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", що відповідно б підтверджувало перевищення повноважень директором. Не повідомляв позивач суд першої інстанції і про причини, з яких дані докази не можуть бути подані разом з позовом.
Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним іпотечного договору, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи іпотечний договір, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" діяв з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки відповідно до показників фінансових звітів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" за 2017 рік та висновку судового експерта Українського незалежного інституту судових експертиз № 43/06-2018 від 05.06.2018 вартість предмета іпотеки за іпотечним договором перевищувала п`ятдесят відсотків загального обсягу майна товариства.
Разом з тим, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, копії фінансови звітів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" за 2017 рік були долучені до матеріалів справи на підставі клопотання позивача (поданого через 3 місяці після звернення з позовом), до якого не було додано доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи, та не наведено обґрунтування неможливості їх подання разом з позовом.
Таким чином, беручи до уваги положення частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для врахування копій фінансових звітів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" за 2017 рік, які подані з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, висновок судового експерта Українського незалежного інституту судових експертиз № 43/06-2018 від 05.06.2018 було подано позивачем до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Приймаючи даний доказ, суд першої інстанції визнав обгрунтованими доводи позивача про те, що останній не мав змоги подати вказаний доказ раніше, так як висновок експерта був виготовлений лише 05.06.2018.
Однак, як вбачається із висновку експерта позивач замовив проведення експертизи через 5 місяців після звернення із даним позовом, при цьому позивач у клопотанні будь-яким чином не обґрунтував неможливість замовлення та відповідно проведення даної експертизи до звернення з даним позовом, беручи до уваги те, що при зверненні із позовом про визнання недійсним іпотечного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштан - оптіма" зобов`язане було подати докази на підтвердження того, що вартість майна переданого в іпотеку перевищує 50% майна товариства.
До того ж, частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (частина 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України).
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (частини 1, 2 статті 210 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні суду першої інстанції відсутні відомості щодо надання оцінки (дослідження) висновку експерта, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштан-Оптіма" на підтвердження того, що вартість майна переданого в іпотеку становить більше 50% майна підприємства.
Крім того, на мою думку, суд першої інстанції ухвалою від 16.04.2018 неправомірно, в порушення вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, та розцінив її як заяву про зміну предмета позову, оскільки в останній було заявлено нову позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в той час як під зміною предмета позову розуміється зміна однієї вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, іншою вимогою.
Також, на мою думку, суд першої інстанції, в порушення вимог статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, не надав оцінки та не навів мотиви відхилення висновку науково-правової експертизи, який було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, на заперечення проти позову.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не усунув наведені вище порушення норм процесуального права, допущені місцевим господарським судом.
На підставі викладеного вважаю, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" слід було задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
(Окрему думку підписано суддею Губенко Н.М. 07 жовтня 2019 року)
Суддя Верховного Суду Губенко Н.М.