ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 752/4256/17
провадження № 61-4029св23
У лютому 2017 року Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.» (далі - АТ «CGM Czech a.s.») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т. П., в якому просило:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.», в особі представника Йозефа Хромяка, та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 630;
-скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та повернути у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що у 2009 році Чеське підприємство Акціонерне товариство «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на АТ «CGM Czech a.s.», інвестувало кошти в будівництво квартири АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ним 20 березня 2013 року. На підставі підробленої довіреності він імені товариства ОСОБА_2 було відчужено спірну квартиру, тобто вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок вчинення злочину, а тому договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним. Крім того, продаж квартири відбувся за надто заниженою вартістю.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ «CGM Czech a.s.» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 20 серпня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.», в особі представника Йозефа Хромяка, та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 630.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Витребувано у ОСОБА_1 у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 113,5 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 62,7 кв. м.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «CGM Czech a.s.» 19 256,08 грн на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнено з АТ «CGM Czech a.s.» на користь ОСОБА_1 300 162,10 грн, що становить 22 700,00 дол. США в рахунок повернення отриманого за недійсним правочином.
20 березня 2023 року, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року.
Щодо наявності порушеного права та інтересу, заявник вказував, що є чоловіком ОСОБА_1 , спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя. У пункті 2.4 договору купівлі-продажу спірної квартири наявна згода заявника на її придбання. За вказаних обставин ОСОБА_3 вважав, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються його право та інтерес, оскільки право спільної сумісної власності на квартиру презюмується, незалежно від того хто є титульним власником квартири.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалою від 25 вересня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у справі за позовом АТ «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т. П, про визнання правочину недійсним та витребування майна закрив.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що права ОСОБА_3 ухваленим апеляційним судом рішенням про витребування квартири не порушені та захищені тим з подружжя (дружиною), який уклав договір, і є відповідачем у справі. Дії ОСОБА_3 щодо подання касаційної скарги на судове рішення апеляційного суду, після його перегляду у касаційному порядку, є зловживанням ним своїми процесуальними правами, оскільки спрямовані на скасування законного та обґрунтованого судового рішення апеляційного суду.
Не можу погодитись з такими висновками колегії суддів та наявністю підстав для закриття касаційного провадження з наступних міркувань.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша, третя, п`ята статті 4 ЦПК України).
У цій справі судом встановлено, що 20 серпня 2014 року між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника за довіреністю Йозефа Хромяка, як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 630, згідно з яким продавець передав у власність покупцю спірну квартиру. Відповідно до пункту 2.4 покупець набуває вказане нерухоме майно у спільну сумісну власність подружжя. Згода іншого подружжя викладена в заяві.
Оскільки майно набуте подружжям за час шлюбу воно в силу статті 60 Сімейного кодексу України вважається їх спільним сумісним майном, а тому відповідно до статті 63 СК України 1/2 у праві власності на це нерухоме майно належить ОСОБА_3 , тобто особі яка подала касаційну скаргу.
Рішенням апеляційного суду спільну квартиру ОСОБА_1 було витребувано на користь позивача, а тому цим рішенням ОСОБА_3 також було позбавлено права власності на свою квартири і таке рішення він має право оскаржити до суду вищої інстанції. В такому разі право на оскарження судового рішення, яким особу позбавлено права власності та яка навіть не брала участі у своїй справі, вочевидь не можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Висновки ж суду щодо захисту (представлення) інтересів ОСОБА_3 його дружиною у цій цивільній справі не можна вважати такими, що відповідають закону та правам заявника, адже кожна особа має самостійне (своє) право на судовий захист, оскарження рішення суду та на захист свого майна (його частини). Заявник не був учасником цивільної справи, є повнолітньою дієздатною особою і його дружина не була уповноважена представляти в суді його інтереси.
Враховуючи фундаментальні принципи як вітчизняного законодавства так і міжнародного права, що кожна особа має право на судовий захист своїх порушених прав, зокрема і права власності, на участь у розгляді своєї справи, на оскарження ухваленого в ній рішення і ці права гарантуються та захищаються державою, відмова заявнику як співвласнику майна у праві на оскарження судового рішення, яким він був позбавлений права власності у справі у якій він участі не брав, предстати перед судом та бути почутим, не відповідає принципу верховенства права, вищенаведеним нормам законів України так і статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.
Суддя А. Ю. Зайцев