Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.,
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 523/8263/20
провадження № 61-8041св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 3 травня 2023 року скасував у частині задоволення позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19 листопада 2019 року № ОД 141193232247 та про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 21 грудня 2019 року № 50378813. У частині вказаних вимог ухвалив нове рішення про відмову у їх задоволенні. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року щодо задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки за власний рахунок привести об`єкт до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до квартири, залишене без змін згідно з постановою Одеського апеляційного суду від 3 травня 2023 року, змінено у резолютивній частині, виклавши її у такій редакції: «За рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цієї квартири на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади м. Одеси».
В постанові касаційний суд зазначив, що:
«50. Безпідставним є твердження відповідачки (з посиланням на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16) про те, що міська рада не довела порушення її прав. Встановлення обставин справи є прерогативою судів попередніх інстанцій. Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним (частина перша статті 400 ЦПК України)».
Не можу погодитися із вказаним висновком касаційного суду з таких мотивів.
1. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).
1.1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
1.2. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
1.3. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
1.4. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
1.5. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
2.1. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 42 ЗК України).
2.2. Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
3.2. У справі, що переглядається:
у касаційній скарзі ОСОБА_1 акцентувала увагу на тому, що міська рада не довела, що реконструкція квартири порушує її права чи права інших осіб. Тому вимога про знесення прибудови порушує право відповідачки на мирне володіння приміщенням і не забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства й інтересами власника майна;
позивач вважав самочинним будівництвом прибудову до квартири відповідача в багатоквартирному будинку, реконструкція якої відбулася не зі змінами геометричних розмірів фундаментів у плані та за рахунок прибудинкової території багатоквартирного будинку;
суди вважали, що реконструкція квартири ОСОБА_1 відбулась за рахунок зайняття прибудинкової території багатоквартирного будинку;
суди не досліджували правовий режим земельної ділянки крізь призму статті 382 ЦК та статті 42 ЗК України, чи є прибудинкова територія, на якій розміщене самочинна прибудова, спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, і, відповідно, чи має місце порушення (невизнання чи оспорювання) прав та/або інтересів міської ради самочинним будівництвом та чи може вона звертатися з вимогою про знесення самочинної прибудови;
за таких обставин очевидно, що передчасним є висновок судів про задоволення позову.
4. Тому касаційному суду необхідно було касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя В. І. Крат