Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 504/158/22 (провадження № 61-9600 св 22)
31 січня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», Громадська організація «Центр захисту інвалідів», про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою Громадської організації «Центр захисту інвалідів», яка подана її представницею - Срібною Яною Іванівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, і постановою від 31 січня 2024 року, крім іншого, відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив оскаржуване судове рішення без змін.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.
2. Постановою Одеського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена - ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2022 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3. До Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Громадської організації «Центр захисту інвалідів» (далі - ГО «Центр захисту інвалідів»), подана її представницею Срібною Я. І., на постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій ГО «Центр захисту інвалідів»просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2022 року.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
5. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.
6. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
8. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
9. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
10. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
11. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
12. Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
13. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
14. Відповідно до частини першої статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
15. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
16. Виходячи зі змісту частини другої статті 19, пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України у їх взаємодії із частиною другою статті 382, частиною першою статті 389 ЦПК України цей Кодекс є, зокрема, Законом, який у виключний спосіб встановлює випадки, у яких допускається забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у цивільному процесі. Аналогічне стосується, відповідно до їх аналогічних нормативних положень, ГПК України щодо господарського процесу, КАС України у адміністративному процесі, Кримінального процесуального кодексу України щодо кримінального процесу. Отже, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження судових рішень у касаційній інстанції.
17. Отже, у статті 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження у цивільному процесі, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню в цивільному процесі. Аналіз пунктів 1 та 2 частини першої статті 389 ЦПК України дає розуміння того, що діюча редакція ЦПК України чітко передбачає, що касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.
18. Беручи до уваги приписи частини другої статті 258, частини першої статті 384, пунктів 1 та 2 частини першої статті 389 ЦПК України й враховуючи те, що ГО «Центр захисту інвалідів»у своїй касаційній скарзі оскаржує не ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а саме постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами перегляду такої ухвали, а також те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду скасована апеляційним судом і справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, слід констатувати, що ЦПК України не передбачає можливості оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, якою ця ухвала скасована, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19. Волевиявлення законодавця у питанні оскарження відповідної ухвали є більш ніж очевидними - якщо ухвала про залишення позову без розгляду залишена без змін апеляційним судом, то позивач, з точки зору належної реалізації його доступу до правосуддя, не може бути позбавлений можливості їх оскарження в касаційному порядку, якщо ж апеляційний суд поновив права позивача на розгляд його позову у суді першої інстанції шляхом скасування відповідної ухвали та направлення справи для продовження розгляду у суді першої інстанції, то покладення на суд касаційної інстанції завдання з додаткової касаційної перевірки такого судового рішення апеляційного суду, враховуючи, що інші учасники спору можуть спростовувати позовні вимоги по суті під час розгляду справи судом першої інстанції ще до того, як касаційний суд може сам передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, та частину другу статті 257 ЦПК України, є надмірним та не відповідає меті касаційного перегляду.
20. Крім того, є очевидні організаційні дії, передбачені ЦПК України для реалізації тієї чи іншої стадії цивільного процесу та прав сторін у судовому процесі.
21. Зокрема, очевидно, що суд касаційної інстанції не може розглядати касаційну скаргу на судове рішення у справі без самої справи. Крім того, у разі відкриття касаційного провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України суд касаційної інстанції має забезпечити право учасників цього провадження ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, що також не передбачається можливим без витребування справи із суду першої інстанції, яка передається відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція).
22. Згідно із абзацами першим, третім та п`ятим пункту 21 розділу VII Інструкції у разі подання апеляційної скарги на ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, суд самостійно, виходячи з конкретних обставин справи та змісту апеляційної (касаційної) скарги, вирішує питання про перелік матеріалів, копії яких йому необхідно надіслати до суду апеляційної (касаційної) інстанції для розгляду скарги. Матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Матеріали оскарження ухвали надсилаються до відповідного суду у встановленому чинним законодавством порядку.
23. В даному випадку у касаційній інстанції оскаржується саме постанова апеляційного суду, якою справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, що передбачає необхідність здійснення судом першої інстанції відповідного розгляду судової справи по суті.
24. Відповідно до пункту 1 розділу IX Інструкції направлення справи за межі суду, у тому числі до касаційної інстанції, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа. При цьому відповідно до пункту 4 цього розділу Інструкції у випадках касаційного оскарження судового рішення справа передається без заведення справи-замінника. При цьому суд першої інстанції без матеріалів справи організаційно позбавлений можливості розглядати її по суті.
25. Отже, витребування справи судом касаційної інстанції для перегляду у касаційному порядку постанови апеляційного суду щодо скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції формально перешкоджає як направленню такої справи до суду першої інстанції, так і її розгляду судом першої інстанції по суті, що, з урахуванням всього вищезазначеного, зокрема статті частини першої статті 384 ЦПК України, не відповідає вимогам частини першої статті 2, якими суд першочергово має керуватись відповідно до умов частини другої цієї статті ЦПК України, а також частини першої статті 18 ЦПК України з урахуванням частини першої статті 384 цього Кодексу.
26. Тому розширене тлумачення норм ЦПК України, яке дозволяє касаційний перегляд постанов апеляційної інстанції щодо скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не відповідає положенням частини другої статті 382 та статті 389 ЦПК України, а також вимогам частини першої статті 2 ЦПК України.
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Держава має визначати, зокрема опосередковано у особі уповноважених органів судової влади, баланс між тими заходами судового перегляду рішень щодо захисту прав конкретної особи, які вона здатна забезпечити, та суспільно-економічними інтересами самої держави як організованого уособлення усього її суспільства. Тобто обсяг можливого судового перегляду конкретної категорії судових рішень має: по-перше, бути у балансі із забезпеченим обсягом судового перегляду інших судових рішень, а по-друге, відповідати реальним можливостям держави забезпечувати цей обсяг та без негативного впливу на можливості забезпечення інших, не менш важливих процесів, зокрема у сфері судочинства.
29. Саме із зазначеною метою держава шляхом внесення змін у процесуальні кодекси у 2017 році визначено новий баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
30. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності. Тому єдиним сенсом відкриття провадження у цій справі була передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики, яка б відповідала дійсному змісту діючих норм ЦПК України, шляхом відступлення від практики розгляду касаційних скарг на відповідні постанови апеляційного суду (наприклад, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 грудня 2020 року у справі № 910/14532/19, від 31 січня 2023 року у справі № 902/388/18, у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року у справі № 644/748/18, від 20 січня 2020 року у справі № 346/595/19, від 13 травня 2021 року у справі № 760/27582/17, тощо). В іншому випадку провадження у цій справі мало б бути закрите як помилково відкрите відповідно до чинних приписів ЦПК України.
Суддя В. В. Пророк