Окрема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Гусак М.) від 25.01.2021 у справі № 800/400/16

провадження № П/9901/183/18 · суддя: Гусак М.Б. · оприлюднено 29.01.2021 · опубліковано лише вступну та резолютивну частини

Інші документи у цій справі

Окрема думка не змінює ухваленого рішення: це позиція судді, який залишився в меншості.

Текст рішення

ОКРЕМА ДУМКА

25 січня 2021 року

Київ

справа №800/400/16

адміністративне провадження №П/9901/183/18

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

головуюча суддя - Гончарова І.А., судді: Бившева Л. І., Гусак М. Б., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача - Верховної Ради України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та інших до Верховної Ради України про визнання незаконною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 14 липня 2016 року №1468-VIII «Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», клопотання задовольнила.

Поділяючи думку колег щодо правильності закриття провадження у цій справі, не можу погодитися з обґрунтованістю ухваленого більшістю по справі рішення стосовно не реагування суду на поведінку адвоката Погорєлого Д. І. , представника позивачки ОСОБА_1 .

Не дивлячись на зауваження адвокату в судових засіданнях до 25 січня 2021 року з приводу демонстративного порушення ним вимог чинного законодавства щодо використання державної мови в судових засіданнях по справі, він продовжував спілкування з судом не державною мовою, цитував норми законодавства, які, на його думку, дають йому підстави для такої поведінки, робив зауваження суддям, які не погоджувалися з таким тлумаченням закону, заявляв відвід.

У судовому засіданні 25 січня 2021 року адвокату зауваження головуючою взагалі не робилися, не дивлячись на те, що він продовжував використовувати російську мову, однак пропозиція колегам відреагувати на поведінку адвоката шляхом направлення окремої ухвали органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, як передбачено частиною третьої статті 249 КАС України, підтримана не була.

На моє переконання, позиція колег при вирішенні долі згаданої пропозиції суперечить приписам чинного законодавства, вона не сприяє підвищенню авторитету суду, підтриманню правопорядку в країні.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) частину першу статті 10 Конституції України витлумачено так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Частиною першою статті 15 КАС України констатовано, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Навіть ці процитовані приписи чинного законодавства виключають спекуляції з приводу можливості адвокатом представляти інтереси сторін в судових засіданнях не державною мовою.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша статті 19 Конституції).

Оскільки обов`язок спілкування в судах України адвокатами встановлений чинним законодавством, то суд мав законні підстави примусити представника позивачки виконувати приписи законодавства. Це не право суду, це обов`язок (частина друга згаданої статті).

Суд же закривав очі на явну зневагу до суду, до правил здійснення правосуддя. І це Верховний Суд держави.

Суддя М. Гусак

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень (відкриті дані Державної судової адміністрації України, CC BY 4.0). Первинний запис у реєстрі.