ОКРЕМА ДУМКА (спільна) cуддів Кравчука В.М. та Желтобрюх І.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення
20 серпня 2019 року
м. Київ
справа №9901/619/18
провадження №П/9901/619/18
Рішенням Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Генеральна прокуратура України про визнання протиправним та скасування рішення від 08 травня 2018 року №1353/0/15-18.
З рішенням більшості не погоджуємося.
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (позивач) Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1997 року № 398/97-ВР обраний безстроково на посаду судді Дружківського міського суду Донецької області.
2. 03 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 52018000000000291 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
3. 03 травня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. від 26 квітня 2018 року про тимчасове відсторонення голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), строком на два місяці.
4. Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 травня 2018 року № 1353/0/15-18 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. задоволено частково. Тимчасово, до 03 червня 2018 року відсторонено суддю Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
5. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) від 08 травня 2018 року № 1353/0/15-18 про тимчасове відсторонення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.
6. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що неповідомлення його про підозру у кримінальному провадженні з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) свідчить про відсутність повідомлення як такого, тому відсутні підстави для відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя. Крім того, позивач вказав, що відсторонення від здійснення правосуддя понад строк досудового розслідування є свавільним обмеженням його конституційних прав.
7. У відзиві на позовну заяву Вища рада правосуддя просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Вказує, що матеріали справи містять копію повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року з підписом позивача та його захисника із зазначенням дати та часу повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ
8. Рішенням Верховного Суду від 05 серпня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.
9. Колегія суддів виходила з того, що при прийнятті рішення про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя відповідач виходив з того, що обґрунтованість підозри судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
10. Викладені обставини підтверджують використання суддею ОСОБА_1. свого службового становища та дають підстави вважати, що перебування на посаді судді Дружківського міського суду Донецької області сприяло вчиненню ним кримінального правопорушення.
11. Прокурором встановлено обставини, які вказують на те, що подальше його перебування на посаді судді Дружківського міського суду Донецької області може призвести до настання негативних наслідків.
12. Тобто, оскаржуване рішення містить мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади.
13. Щодо доводів позивача про те, що всупереч положенням статті 481 КПК України письмове повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено не Генеральним прокурором України або його заступником, а суб`єктом, не уповноваженим на вчинення таких дій, а тому він не набув статусу підозрюваного у відповідному кримінальному провадженні, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про відсторонення судді від здійснення правосуддя, колегія суддів зазначила таке.
14. Повноваженнями щодо перевірки процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру ВРП не наділена ні кримінальним процесуальним законом, ні Законом №1798-VIII, ані іншими законами.
15. Питання про законність і обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором має вирішуватися в межах кримінального провадження і не належить до компетенції ВРП.
16. Отже, надання оцінки цим обставинам не належить ні до повноважень ВРП, ані до повноважень адміністративного суду.
17. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2018 року (справа №800/536/17) та в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року в справі № 9901/962/18 (за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення № 3456/0/15-18 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв"язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду відносно останнього або закриття кримінального провадження) і колегія суддів бере її до уваги.
18. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника як на підставу для скасування спірного рішення, неврахування ВРП його доводів про неповноважність суб`єкта, який вручив судді письмове повідомлення про підозру.
19. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
IІІ. МОТИВИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
20. Тлумачення судом положень статті 481 КПК України видається помилковим і таким, що призводить до нівелювання у кримінальному провадженні особливостей правового статусу та гарантій незалежності судді.
21. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється судді, … - Генеральним прокурором або його заступником.
22. Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником.
23. Дійсно, Велика Палата Верховного Суду вже розглядала справу № 800/536/17 і в постанові від 08 листопада 2018 року розтлумачила зазначені вище правові норми.
24. Водночас, у цій справі п`ять суддів висловили розлогу окрему думку. Її мотиви видаються більш переконливими. Судді звернули увагу, що підозрюваною особа стає з моменту вручення їй повідомлення про підозру. Повідомлення про підозру судді має підписати і вручити саме Генеральний прокурор України або його заступник. Вручення повідомлення про підозру іншим прокурором є врученням його неналежною (неуповноваженою) особою і не має своїм наслідком залучення судді до участі у кримінальному провадженні як підозрюваного. Такий підхід має бути загальним і принциповим до реалізації підвищеного ступеня процесуальної гарантії від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності судді як носія судової влади, суб`єкта здійснення правосуддя у державі.
Припис пункту 3 частини першої статті 481 КПК є додатковою гарантією незалежності суддів, їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує ефективне виконання ними службових функцій шляхом установлення ускладненого порядку кримінального переслідування. Такий порядок передбачає запровадження додаткових заходів захисту від можливого використання незаконних методів, спрямованих на перешкоджання професійній діяльності суддів, чинення на них тиску у зв`язку із відправленням ними правосуддя та реалізацією судового контролю.
25. Окремо відзначимо, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя не лише ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (п.8), але й вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів (п. 9).
26. Вважаємо помилковою позицію колег про те, що питання про законність і обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру має вирішуватися виключно в межах кримінального провадження і не належить до компетенції ВРП.
27. На нашу думку, перевірка дотримання процесуального порядку повідомлення про підозру є обов`язковою передумовою вирішення ВРП питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, оскільки статус судді наділяє особу додатковими гарантіями щодо притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема в частині визначення виключного кола суб`єктів, які наділені процесуальними повноваженнями повідомлення про підозру (пункт 3 частини першої статті 481 КПК).
28. Враховуючи, що в даному випадку єдиною підставою відсторонення позивача від здійснення правосуддя стало притягнення останнього до кримінальної відповідальності, відповідач, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, насамперед, зобов`язаний був з`ясувати законність такої підстави.
29. Вручення повідомлення про підозру іншим суб`єктом (неналежною, неуповноваженою особою) не є врученням в розумінні закону і не має своїм наслідком доконаний факт як єдину підставу до відсторонення судді.
30. З огляду на ці повноваження, перевірка обставин вручення підозри, а отже і з`ясування статусу судді як підозрюваного, є прямим обов`язком Вищої ради правосуддя.
31. Гарантії недоторканості судді, складовою яких є положення ст. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України, не можуть обмежуватися.
32. Враховуючи наведене, мотиви, покладені в основу рішення, на нашу думку, суперечать положенням ст. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України та не узгоджуються із завданням Вищої ради правосуддя забезпечувати незалежність суддів.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя І.Л. Желтобрюх