ОКРЕМА ДУМКА
судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В.
05 червня 2019 року
Київ
справа №800/235/17, провадження №П/9901/393/18
Рішенням від 27 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року № 1232/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади».
З такими висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджуюся з огляду на наступне.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2018 року було зупинено провадження у справі №800/235/17 до вирішення Конституційним Судом України справи (об`єднані в одне конституційне провадження) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII та за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» №1682-VII.
Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив з того, що висновки, викладені в рішенні суду конституційної юрисдикції, матимуть значення для судового захисту конституційних прав і свобод позивача.
Однак, за апеляційними скаргами, зокрема, ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 квітня 2018 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2018 року про зупинення провадження у справі №800/235/17 скасувала.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням того, що Конституційний Суд України на момент винесення рішення у справі №800/235/17 зазначені конституційні подання не розглянув, вважаю, що у цій справі слід застосовувати чинний Закон України «Про очищення влади».
Крім того, у рішенні Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №800/278/17, постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №800/63/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №800/186/17 вже було висловлено позицію щодо застосування положень частини третьої статті 1, пункту 4 частини першої статті 2, частини першої та другої статті 4 Закону України «Про очищення влади» у подібних правовідносинах.
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду було зазначено наступне:
- перебування позивача на посаді судді несумісне з наявністю встановленої для нього заборони обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади, оскільки реалізація приписів Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII спрямована, у першу чергу, на недопущення подальшого перебування членів ВККС на посадах суддів;
- Законом України «Про очищення влади» № 1682-VII установлено єдиний порядок самоусунення суб`єкта люстрації - повідомити компетентні органи у заяві про те, що до нього застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, а саме: протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), (…) не можуть обіймати особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону;
- неподання позивачем заяви, визначеної частиною першою статті 4 Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII, є підставою для застосування до нього заборони, визначеної частиною третьою статті 1 цього Закону, оскільки така законодавча норма є імперативною;
- обмеження права позивача обіймати посаду судді здійснено відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII, конституційність положень якого станом на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не спростована Конституційним Судом України;
- той факт, що Закон України «Про очищення влади» № 1682-VII перебуває (з 20 листопада 2014 року до теперішнього часу) на розгляді у Конституційному Суді України на предмет визнання його положень неконституційними, не може бути використаний при розгляді цієї справи для самостійної оцінки судом вказаних положень на предмет можливості їх застосування в силу того, наскільки ці правові норми відповідають Основному Закону, адже таку оцінку можна надати лише після постановлення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Тому, на мою думку, позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення від 23 травня 2017 року № 1232/0/15-17 не підлягає задоволенню.
Суддя Н.В. Коваленко