30 січня 2019 року м. Київ К/9901/53012/18
Окрема думка судді Мороз Л.Л. стосовно ухвали Верховного Суду від 30 січня 2019 року в адміністративній справі 826/2212/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення.
Відповідно до частини 3 статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
09 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зупинення обігу акцій без встановлення факту порушення, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1133 від 22 листопада 2016 року в частині зупинення обігу акцій ПАТ "Актив Груп Консалтинг".
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03 листопада 2016 року в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001331, внесеному до ЄРДР 27 травня 2016 року, старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України винесено постанову про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, якою зобов'язано Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку на найближчому засіданні прийняти відповідне рішення стосовно ряду товариств за переліком, в тому числі ПАТ "Актив Груп Консалтинг".
22 листопада 2016 року на виконання зазначеної постанови слідчого Комісією прийнято рішення № 1133 "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів", відповідно до якого, з 23 листопада 2016 року зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, емітованих, у тому числі, й ПАТ "Актив Груп Консалтинг".
04 січня 2017 року ОСОБА_1, який є депонентом ПАТ "Актив Груп Консалтинг", у відповідь на своє розпорядження № 1 від 09 грудня 2016 року про списання з власного рахунку у цінних паперах акцій ПАТ "Актив Груп Консалтинг" у кількості 100 000 (сто тисяч) шт. на користь іншої фізичної особи, отримав лист Депозитарної установи ТОВ "ІК "Добрий капітал" про неможливість виконання розпорядження, з посиланням на рішення Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1133 від 22 листопада 2016 року.
Позивач вважає, що його права порушено і звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1133 від 22 листопада 2016 року "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" в частині акцій ПАТ "Актив Груп Консалтинг". Стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1280 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Проте, з прийнятим рішенням я не погоджуюсь з огляду на таке.
Своє рішення Верховний Суд обґрунтував наявністю питань, які потребують всебічного аналізу з позиції суддів різної спеціалізації, насамперед кримінальної та адміністративної, мають важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
В ухвалі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, зазначено, що постає питання про те, чи підлягають виконанню Комісією та іншими суб'єктами владних повноважень постанови слідчого щодо обмеження права власності, прийняті без відповідних рішень слідчого судді чи суду. Крім того, Верховний суд вказав, що постає питання про те, чи не є така постанова втручанням у дискреційні повноваження Комісії.
На мою думку вказані питання можуть бути вирішені в рамках розгляду справи палатою, без передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не потребують всебічного аналізу з позиції суддів різної спеціалізації та можуть бути проаналізовані з позиції адміністративного суду.
Стаття 110 КПК України визначає види процесуальних рішень. Згідно з положеннями частини третьої цієї статті рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Порядок, строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування та на стадії підготовчого провадження у суді визначаються статтями 303-308 КПК України.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що постанова слідчого є обов'язковою для виконання, але може бути оскаржена до слідчого судді, якщо особа вважає її незаконною. За результатами розгляду скарги на постанову слідчого постановляється ухвала слідчого судді, зокрема, про скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вказаних норм вважаю, що питання щодо перевірки на предмет законності постанови слідчого, наслідком чого є скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги, не може бути вирішено в рамках адміністративної справи, оскільки віднесено до кримінального судочинства.
Висновок про незаконність постанови слідчого за наслідками перевірки її на предмет законності повинен супроводжуватись її скасуванням, що допустимо лише у порядку, встановленому законом, тобто в рамках кримінального судочинства.
Таким чином, чинні постанови слідчого підлягають виконанню Комісією та іншими суб'єктами владних повноважень, якщо вони не скасовані слідчим суддею, у порядку, встановленому КПК України.
На мою думку спір може бути вирішено в рамках розгляду справи палатою, без передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суддя Л.Л. Мороз