ОКРЕМА ДУМКА
18 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 9901/460/18
адміністративне провадження № П/9901/460/18
судді Верховного Суду Стародуба О.П. щодо рішення Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача про визнання рішення протиправним та нечинним.
Зазначеним судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зокрема, в частині права позивача на звернення до суду з даним позовом Верховний Суд мотивував своє рішення тим, що позивач має адміністративну процесуальну дієздатність, є членом Громадської ради доброчесності (ГРД). Оспорювані положення Регламенту безпосередньо впливають на обсяг його прав та обов'язків, як члена Громадської ради доброчесності.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має право звернення до суду з даним позовом.
Водночас, суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо нових фактичних обставин у даній справі у зв'язку з його участю у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, оскільки зазначені обставини є зміною підстав позову.
Крім того, суд не погодився з доводами позивача щодо того, що Регламент ВККС є нормативно-правовим актом, оскільки він визначає порядок роботи ВККС, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії.
Вважаю за необхідне, на підставі статті 34 КАС України, висловити окрему думку щодо даного рішення в частині висновків суду щодо права позивача на звернення до суду з даними позовом.
Так, ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018р. у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав передбачених пунтками 1, 2 частини першої статті 240 КАС України, оскільки положення статті 25 Регламенту ГРД, на які посилається представник відповідача, передбачає порядок визначення уповноваженого представника ГРД для участі в засіданні ВККС, а не представництво ГРД в цілому. При цьому питання наявності у позивача повноважень на звернення з даним позовом до суду судом не вирішувалось.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, як членом ГРД, оскаржуються окремі положення Регламенту ВККС.
При цьому, обгрутовуючи своє право на звернення до суду з таким позовом позивач посилався на те, що він є членом ГРД, оскаржувані норми Регламенту визначають порядок діяльності, обов?язки ГРД, безпосередньо впливають на обсяг його прав та обов?язків як члена ГРД, а оскаржувані зміни можуть призвести до неможливості виконання ГРД покладених на неї Законом функцій.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (Закон №1402) передбачено створення ГРД, її статус, кількісний склад, повноваження, а також організаційні форми діяльності. Відповідно до Регламенту ГРД організаціними формами її діяльності є: збори, колегія, участь уповноваженого представника в засіданні ВККС.
Відповідно до частини першої статті 87 цього Закону, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином саме ГРД є учасником правовідносин пов?язаних з кваліфікаційним оцінюванням суддів. Натомість, окремі члени ГРД, такими повноваженнями не наділені і відповідно самостійними учасниками таких відносин не виступають.
Із змісту оскаржуваних в даній справі положень Регламенту ВККС вбачається, що ними регламентовано порядок подання, прийняття та розгляду ВККС інформації (висновку) ГРД щодо суддів. Положення, які б стосувались безпосередньо членів ГРД, в оскаржуваних пунктах Регламенту відсутні.
Крім того, відповідно до статті 92 Закону №1402 Регламент визначає порядок роботи ВККС. Його затвердження чи затвердження змін до нього не пов?язане з реалізацією відповідачем як суб?єктом владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій, в тому числі у правовідносинах за безпосередньої участі позивача.
Таким чином, статус позивача як члена ГРД та наявність у нього процесуальної дієздатності самі по собі не створюють підстав для звернення до суду з даним позовом і не характеризують його як належного позивача у даній справі (як не створює таких підстав і залучення до участі в справі як третіх осіб усіх членів ГРД).
За таких обставин висновки суду, в частині наявності у позивача права звернення з даним позовом до суду видаються необгрунтованими.
Варто зауважити, що звернення до суду з таким позовом сбме члена ГРД може бути обумовлене відсутністю такого права у самої ГРД (статус якої чинним законодавством чітко не визначено). В той же час такі питання в рамках даної справи не обговорювались і процесуальні рішення з цих питань не приймались.
Суддя