Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132 - 2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132 - 2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР) застосовується незалежно від способу звернення стягнення на предмет іпотеки (судовий або позасудовий), визначальним є те, чи майно набуте за кредитні кошти чи ні.
Правовідносини: спори про виселення з іпотечного майна залежно від джерела придбання майна (кредитні чи некредитні кошти) та способу звернення стягнення.
Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР.…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
Правовий висновок про належне застосування ст. 40 Закону № 898‑IV та ст. 109 ЖК УРСР, викладений у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, є обґрунтованим і відповідає вимогам національного та міжнародного права, зокрема ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, та передбачає необхідність дотримання балансу інтересів сторін у спірних правовідносинах.
Правовідносини: застосування норм про виселення при зверненні стягнення на предмет іпотеки; баланс між правами власника/неволодіючого власника та іпотекодержателя.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила й про те, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, ураховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних право…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
Якщо іпотечний договір містить застереження про можливість позасудового врегулювання (позасудове звернення стягнення), порядок виселення мешканців має здійснюватися з урахуванням частини другої ст. 40 Закону № 898‑IV та частини третьої ст. 109 ЖК УРСР: письмова вимога іпотекодержателя, строк для добровільного звільнення (не менше одного місяця), а у разі невиконання — примусове виселення за рішенням суду.
Правовідносини: позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за договором та процедура виселення мешканців.
У постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщо сторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону № 898-IV та у частині третій статті 109 ЖК УРСР процедури.
Разом з тим у вказаних справах звернення стягнення на нерухоме майно здійснювалося на підставі рішення суду, а не в п…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
У разі звернення стягнення на іпотечне майно та ухвалення судом рішення про виселення мешканців із іпотечного жилого будинку або жилого приміщення застосовуються положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» разом з частиною другою статті 109 ЖК УРСР.
Правовідносини: Відповідні правовідносини щодо звернення стягнення на іпотечне житло та виселення мешканців.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.
Об'єднана палата ВС, постанова від 10.10.2019 у справі № 295/4514/16-ц · цитують у 73 рішеннях · текст рішення
Частину другу статті 109 ЖК УРСР слід тлумачити так, що виселення без надання іншого постійного житла допускається лише коли саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти; якщо за кредитні кошти була придбана лише частка в праві спільної часткової власності (а не саме житло, яке є предметом іпотеки), виселення без одночасного надання іншого постійного житла не допускається.
Правовідносини: Виселення з іпотечного майна у випадках набуття часток у праві спільної часткової власності versus набуття самого жилого приміщення за кредитні кошти.
Тлумачення частини другої статті 109 ЖК УРСР, з урахуванням змісту статті 379, глави 26 ЦК України свідчить, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 10.10.2019 у справі № 295/4514/16-ц · цитують у 73 рішеннях · текст рішення
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.
Правовідносини: Виселення при зверненні стягнення на іпотечне майно, придбане за кредитні кошти.
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).
Об'єднана палата ВС, постанова від 10.10.2019 у справі № 295/4514/16-ц · цитують у 73 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.