СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 24.04.96
Згідно зі статтями 7,8 ЖК жилі будинки й приміщення можуть бути виключені з державного та громадського житлового фонду в передбачених законодавством випадках за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів
(Витяг)
У червні 1994 р. Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності пред'явив до Ш. позов про усунення перешкод у користуванні приміщенням, яке належить інституту, посилаючись на те, що відповідачка незаконно займає його з 1983 р. Ш. пред'явила зустрічний позов до названого інституту про визнання її права на користування спірним приміщенням, зазначивши, що інститут вселив її туди в 1984 р. у встановленому законом порядку й вона набула право користування цим приміщенням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 1994 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 24 жовтня 1994 р., Ш. було зобов'язано не чинити перешкод позивачеві у користуванні спірним приміщенням і звільнити його, а зустрічний позов залишено без задоволення. Постановою президії названого обласного суду від 22 березня 1995 р. залишено без задоволення протест заступника прокурора області.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень з направленням її на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав
Задовольняючи позов інституту, районний суд, з доводами якого погодилися судова колегія та президія обласного суду, виходив з того, що спірне приміщення є нежилим і відповідачка проживала в ньому тимчасово, а тому права на нього не набула. Проте ці доводи не можна визнати переконливими, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
У судовому засіданні відповідачка пояснювала, що вона з 1983 р. працює в інституті, й у зв'язку з цим у 1984 р. їй було надане спірне приміщення як жиле. Перевіркою, проведеною прокуратурою Дніпропетровської області, встановлено, що згідно з довідкою Дніпропетровського БТІ від 20 жовтня 1995 р. будинок, до якого належить це приміщення, з 1973 р. перебуває на обліку як жилий.
Посилання позивача на те, що в 1986 р. будинок було переведено в нежилий, спростовуються довідкою з державного архіву, згідно з якою Дніпропетровський облвиконком, до компетенції якого належало вирішення цього питання, рішення про переведення будинку, і зокрема спірного приміщення, в нежилий не приймав.
Всупереч вимогам статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) районний суд доводи відповідачки ретельно не перевірив і правового статусу спірного приміщення всебічно, повно та об'єктивно не з'ясував. Судова колегія та президія обласного суду без достатніх підстав погодилися з рішенням районного суду.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скасувала зазначені судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
"Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.