ПРЕЗИДІЯ ВОРОШИЛОВГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
ПОСТАНОВА
07.04.1971
(Витяг)
У жовтні 1979 р. Антрацитівське міське споживче товариство пред'явило позов до Є. про визнання за нею права на майно в порядку спадкування. Така вимога обгрунтовувалась тим, що відповідачка, працюючи в споживчому товаристві, допустила недостачу та псування товарів на суму 4300 крб., від відшкодування якої ухиляється.
Будучи єдиною спадкоємницею майна, що залишилося після смерті чоловіка, вона не бажала одержувати в нотаріальній конторі правовстановлюючих документів на будинок. У зв'язку з цим позивач просив суд визнати за Є. право на домобудівлю в порядку спадкування.
Рішенням народного суду м. Атрацита від 3 листопада 1970 р. визнано, що спірний будинок, який підлягав описові, до його продажу з прилюдних торгів належав на праві особистої власності Є. В прибуток держави з неї стягнуто державне мито в сумі 96 крб.
Заступник Голови Верховного Суду УРСР у протесті просить рішення народного суду скасувати і справу надіслати на новий розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись з позовом, споживче товариство просило суд визнати, що будинок належить Є. Проте на підставі ст. 5 ЦПК ( 1501-06 ) суд приступає до розгляду справи за заявою про захист інтересів інших осіб, організацій лише у випадках, коли за законом вони можуть звертатися за таким захистом.
Чинне законодавство не передбачає права споживчої кооперації пред'являти позови в інтересах громадян про визнання за ними права власності на будь-яке майно. Тому суд не повинен був приймати даний позовний матеріал, а прийнявши, зобов'язаний був на підставі ст. 105 ЦПК ( 1501-06 ) вирішити питання про заміну неналежного позивача належним.
Під час розгляду справи по суті народний суд в порушення статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) не перевірив дійсних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У справі відсутні правовстановлюючі документи про право власності на будинок, і суд не перевірив, кому він належав.
На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню, а справа надісланню на новий розгляд в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.