СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
13.07.1994
(Витяг)
Т. звернувся в суд з позовом до Світловодського міського суду Кіровоградської області і управління юстиції цієї області про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що Світловодський міський суд тривалий час не розглядає його скарги на дії адміністративних органів, подані ним 5 жовтня і 9 листопада 1993 р., а управління юстиції не вжило належних заходів до усунення тяганини за його скаргою, направленою на адресу начальника управління юстиції 7 січня 1994 р., що завдало йому моральної шкоди.
Ухвалою судді Кіровоградського обласного суду від 5 квітня 1994 р. у прийнятті позовної заяви відмовлено. На цю ухвалу Т. подав скаргу, посилаючись на те, що такі спори підлягають судовому розгляду.
Судова колегія Верховного Суду України знайшла, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 440-1 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) визначено, що моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду.
Однак правило ст. 443 цього Кодексу ( 1540-06 ) дію згаданої статті обмежує тим, що суди можуть нести відповідальність за шкоду, заподіяну громадянину, тільки у певних випадках і в порядку, встановлених законом.
Тому не можна не погодитись з висновком судді обласного суду в ухвалі, який вважав, що чинним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди судами і управліннями юстиції за дії, про які йдеться у позовній заяві, і що це не давало підстав приймати позовну заяву Т. для розгляду в порядку цивільного судочинства.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.