СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
29.08.1973
(Витяг)
У липні 1970 р. О. звернувся до суду зі скаргою на дії судового виконавця. Заявник зазначав, що як довірена особа своєї дружини, якій належав жилий будинок, він у 1962 р. домовився про продаж 1/3 його частини Д. за 1200 крб. і одержав від неї завдаток 654 крб. Пізніше Д. відмовилася від договору купівлі-продажу та в судовому порядку стягнула з нього цей завдаток. Для повернення встановленого судом боргу він у 1964 р. ту ж частину будинку продав Г. також за 1200 крб., але одержав від неї як завдаток 954 крб. У грудні 1969 р. йому стало відомо, що Г. у нотаріальній конторі м. Берегового одержала свідоцтво про право власності на 1/3 частину будинку на підставі акта судового виконавця про придбання частини будинку з прилюдних торгів.
Посилаючись на те, що акт про продаж будинку з прилюдних торгів складено з порушенням встановленого порядку і частину належного дружині будинку продано для погашення його боргів, заявник просив прилюдні торги визнати недійсними.
Справа судами вирішувалася неодноразово.
Рішенням народного суду м. Мукачевого від 5 січня 1973 р. прилюдні торги, проведені судовим виконавцем народного суду Берегівського району 3 серпня 1964 р. про продаж 1/3 частини будинку, визнані недійсними.
Постановою президії Закарпатського обласного суду від 4 травня 1973 р. протест прокурора Закарпатської області на зазначене судове рішення залишено без задоволення.
У протесті заступника Прокурора УРСР поставлено питання про скасування зазначених судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. У справі встановлено, що, дійсно, за дорученням дружини О. уклав договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку за 1200 крб. з гр. Д., одержавши при цьому від останньої 654 крб. завдатку. Проте пізніше Д. відмовилася від купівлі і за її позовом суд стягнув з О. зазначену суму завдатку. В забезпечення стягнення цієї суми судовий виконавець у липні 1964 р. описав 1/3 частину будинку, а 3 серпня того ж року продав її з прилюдних торгів. Виручені від продажу будинку 954 крб. надійшли на депозитний рахунок народного суду, з якого 4 серпня 1964 р. виплачено борг О. Останньому видано 300 крб. решти.
17 серпня 1964 р. Г. у нотаріальній конторі оформила свідоцтво про право власності на куплену частину будинку і вселилася туди разом з сім'єю. В цьому ж будинку проживав з дружиною та дочкою заявник, який знав, що Г. купила частину будинку з прилюдних торгів. Проте зі скаргою на дії судового виконавця заявник звернувся лише у липні 1970 р., пославшись на те, що про продаж частини будинку з прилюдних торгів він довідався лише у грудні 1969 р.
Відповідно до ст. 373 ЦПК ( 1503-06 ), скарги на процесуальні дії судового виконавця по виконанню рішення або відмову у вчиненні таких дій можуть подаватися стягувачем чи боржником протягом п'яти днів з дня вчинення оскаржуваної дії або з дня, коли зазначеним особам, не повідомленим про час і місце виконання дії, стало про неї відомо. Суд продовжив встановлений законом строк для подачі скарги на дії судового виконавця, не навівши переконливих доказів, що строк пропущений заявником з поважних причин.
Проте з часу продажу частини будинку, ще до звернення заявника до суду, сталися значні зміни: померла його дружина, якій належав будинок, також померла покупець 1/3 його частини, а майно покійних перейшло до спадкоємців. За таких обставин рішення народного суду та постанова президії обласного суду не можуть залишатися в силі.
Судова колегія Верховного Суду УРСР УХВАЛИЛА:
протест заступника Прокурора УРСР задовольнити. Рішення народного суду м. Мукачевого Закарпатської області від 5 січня 1973 р. та постанову президії Закарпатського обласного суду від 4 травня 1973 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до народного суду в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.