СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.11.2003
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України фінансовий чек (квитанція) є доказом. Якщо у суду виник сумнів щодо його достовірності чи він дійшов висновку про недостатність такого доказу, то суд може витребувати додаткові докази, але не має законних підстав для повернення скарги
(Витяг)
У вересні 2001 р. відкрите акціонерне товариство "Криворізьке автотранспортне підприємство 14129" (далі - ВАТ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта ЛТД" (далі - ТОВ) про стягнення заборгованості за користування автобусом на суму 79 тис. 537 грн. та 3% річних, що становить 4 тис. 573 грн. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що всупереч п. 2.6.8 договору від 25 грудня 1998 р. N 3/11 про надання автопослуг автобусами ВАТ, укладеного між сторонами, відповідач своєчасно не сплатив за користування автобусом.
ТОВ проти позову заперечувало, посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2002 р. позов задоволено, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин, як вони розуміються у ч. 2 ст. 366 ЦК ( 1540-06 ), згідно з якою застосовується шестимісячний строк позовної давності.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 січня 2003 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2002 р. залишено без зміни.
ТОВ подало касаційну скаргу на зазначене рішення апеляційного суду до Вищого господарського суду України, в якій посилалося на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 72, 358 та 366 ЦК ( 1540-06 ). Вищий господарський суд України ухвалами від 23 квітня та від 13 серпня 2003 р. повернув скаржнику заяву без розгляду на підставі відповідно п. 5 ст. 111-3 ГПК ( 1798-12 ) і пунктів 3, 6 ст. 111-3.
6 листопада 2003 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою ТОВ порушив касаційне провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 13 серпня 2003 р. Скарга мотивувалася неправильним застосуванням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України безпідставно відмовив ТОВ у відновленні строку на подання касаційної скарги, оскільки первісне повернення касаційної скарги здійснено ним з порушенням положень пунктів 3, 6 ст. 111-3 ГПК ( 1798-12 ).
Висновок про відсутність доказів направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі не відповідає фактичним обставинам справи. Скаржник подав доказ надсилання копії касаційної скарги - квитанцію від 28 лютого 2003 р. N 2138, видану поштовим відділенням.
Згідно зі ст. 32 ГПК ( 1798-12 ) така квитанція є доказом. Якщо у суду виник сумнів щодо її достовірності чи він дійшов висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення скарги.
Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність поданої позивачем касаційної скарги вимогам процесуального законодавства, не зазначення касатором суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права спростовуються змістом касаційної скарги. Наведені ТОВ доводи за своєю суттю відповідають вимогам п. 4 ст. 111 ГПК ( 1798-12 ).
Повертаючи повторно подану касаційну скаргу, порушивши таким чином положення ст. 53 ГПК ( 1798-12 ), суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що пропуск строку на її подання стався внаслідок незаконного повернення ним скаржнику вперше поданої касаційної скарги, яку було подано вчасно.
За таких обставин висновок Вищого господарського суду України щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розд. XII-1 ГПК ( 1798-12 ) не відповідає положенням процесуального законодавства.
Тому, керуючись статтями 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах касаційну скаргу ТОВ задовольнила, ухвалу Вищого господарського суду України від 13 серпня 2003 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до Вищого господарського суду України.
"Вісник Верховного Суду України", N 1, 2004 р.