ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 02.06.2000
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського обласного суду від 15 квітня 1997 р. Г. засуджено за сукупністю злочинів, передбачених статтями 69, 190-1, пунктами "а", "г", "ж", "в", "з" ст. 93 КК ( 2001-05, 2002-05 ), а Н. - за сукупністю злочинів, передбачених статтями 69, 190-1, п. "в" ст. 93, на 15 років позбавлення волі кожного.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 1 липня 1997 р. вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком Г. та Н. визнано винними у бандитизмі та умисних вбивствах.
Як визнав суд, у 1995 р. Л., К.А., К.В. і У., кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, організувалися з метою нападу на окремих осіб у стійку озброєну групу, до якої увійшли також Г. і дві не встановлені слідством особи. Члени банди придбали, носили і зберігали вогнестрільну зброю та бойові припаси. У ніч з 9 на 10 червня 1995 р. К.А., К.В., Г. і дві не встановлені слідством особи вбили С., Г-го і Т. з корисливих мотивів, а Н-ка - з метою приховати цей злочин.
У жовтні того ж року Н. і члени банди Г. та У. вчинили вбивство працівника міліції Т. у зв'язку з його діяльністю по охороні громадського порядку.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну судових рішень через невиконання вимог ст. 275 КПК ( 1003-05 ).
Перевіривши матеріали справи, Пленум Верховного Суду України визнав протест обгрунтованим.
Згідно зі ст. 275 КПК ( 1003-05 ) розгляд справи в суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду.
Усупереч вимогам цього закону суд, визнавши Г. і Н. винними у вчиненні зазначених вище злочинів, вказав у вироку, що вони вчинили їх разом з Л., К.А., К.В. і У., кримінальна справа щодо яких у судовому засіданні не розглядалась, оскільки матеріали щодо них виділено в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком.
За таких обставин посилання в судових рішеннях на прізвища інших осіб, які даним вироком не засуджені, як таких, що вчинили злочини, не грунтується на вимогах закону. Касаційна інстанція уваги на це не звернула і прізвища зазначених осіб із вироку не виключила.
Тому Пленум Верховного Суду України визнав за необхідне замінити прізвища Л., К.А., К.В. і У. у вироку суду та в ухвалі касаційної інстанції словами "особи, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження".
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.