СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
від 22.04.71
(Витяг)
У травні 1970 р. Б. пред'явила позов до Н.Л. про стягнення 155 крб. Позивачка зазначила, що 27 листопада 1969 р. дочка відповідачки заподіяла їй тілесні ушкодження, внаслідок чого вона тривалий час хворіла. Під час лікування нею недоодержано 108 крб. заробітної плати та за час перебування на більш легкій роботі - 47 крб. Посилаючись на те, що дочку відповідачки визнано недієздатною і звільнено від кримінальної відповідальності, позивачка просила стягнути з її матері 155 крб. завданих збитків.
Рішенням народного суду м. Єнакієвого від 9 червня 1970 р. з Н.Л. на користь Б. стягнуто 159 крб. Ухвалою судової колегії у цивільних справах Донецького обласного суду від 29 червня 1970 р. рішення народного суду залишено без змін.
Постановою президії Донецького обласного суду від 24 грудня 1970 р. протест прокурора області залишено без задоволення, а судові рішення без змін. У протесті заступник Прокурора УРСР просить судові рішення скасувати, а справу надіслати на новий розгляд. Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, народний суд послався на те, що Н.Л. як опікун над дочкою повинна відшкодувати позивачці збитки, оскільки в судовому засіданні свідки підтвердили ту обставину, що відповідачка вчиняє сварки з сусідами та навчає свою дочку їх бити.
Залишаючи рішення без змін, судова колегія обласного суду вказала, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Н.Л. має ознаки нервово-психічного захворювання у формі залишкових явищ перенесеного менінгіту зі зниженням інтелекту до ступені глибокої дебільності і в час нанесення позивачці побоїв була в неосудному стані. Догляд за нею здійснювала мати, тому на підставі ст. 448 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) суд правильно задовольнив позов.
З цього виходила й президія обласного суду, залишаючи протест прокурора області без задоволення.
Проте з цими доводами погодитись не можна. Згідно зі ст. 448 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним, відповідає його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому ст. 16 Цивільного кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що дочка відповідачки є повнолітньою, проте суд не перевірив, чи було її визнано в установленому законом порядку недієздатною та чи встановлено над нею опіку. Якщо не було рішення суду про визнання її недієздатною і над нею не встановлювалась опіка, то вона не позбавлена дієздатності. Тому суд не мав законних підстав покладати на відповідачку відповідальність за шкоду, заподіяну її дочкою.
Як вбачається з приєднаної до справи копії постанови прокурора про закриття кримінальної справи, порушеної проти Н.Л. у зв'язку з заподіянням позивачці тілесних ушкоджень, обвинувачена була неосудною. На підставі ст. 449 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) дієздатний громадянин, що заподіяв шкоду в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, не відповідає за заподіяну ним шкоду, за винятком, якщо він сам призвів себе в такий стан вживанням алкоголю, наркотиків або іншим способом.
На підставі наведеного судова колегія ухвалила: всі судові рішення скасувати, а справу надіслати до того ж народного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.