Конституції України ( 254к/96-ВР ) закріплює один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що названі нормативні документи поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання ними чинності. Виняток із цього принципу допускається лише тоді, коли йдеться про пом'якшення або скасування відповідальності особи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КК ( 2001-05 ) злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до чинного кримінального законодавства України основною формою кримінальної відповідальності є покарання, що являє собою встановлену законом сукупність правових обмежень, в яких виявляються його властивості. Останні включають не тільки призначення судом конкретного виду і розміру покарання, а й умови його відбування, звільнення від нього та правові наслідки, якими є, зокрема, встановлення адміністративного нагляду.
Таким чином, встановлення щодо С. адміністративного нагляду на підставі п. "г" ст. 3 Закону від 1 грудня 1994 р. ( 264/94-ВР ), на який послався суд, погіршує становище засудженого порівняно з попередньою редакцією Закону.
За таких обставин суд безпідставно застосував п. "г" ст. 3 Закону ( 264/94-ВР ), який не діяв на час вчинення С. злочину, а тому вирок Слов'янського міського суду від 4 вересня 1998 р. є незаконним. Постанова президії обласного суду є обгрунтованою, і підстав для її скасування немає.
Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України у справі С. залишила без задоволення.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.