СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
06.01.1993
(Витяг)
У листопаді 1991 р. виконком Ленінської районної Ради народних депутатів м. Чернівців пред'явив позов до С. про виселення. Позивач зазначав, що наймачем спірної трикімнатної квартири була С., яка 17 серпня 1991 р. померла. Відповідач проживав у квартирі як тимчасовий мешканець і права на жиле приміщення не набув, тому позивач просив виселити його з членами сім'ї з квартири без надання іншого жилого приміщення.
В зустрічному позові С. просив визнати за ним право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що проживав у спірній квартирі як член сім'ї наймача і набув права на нього. Посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 58 ЖК відповідач видав ордер на зайняте жиле приміщення, просив також визнати ордер недійсним.
Рішенням Ленінського районного народного суду м. Чернівців від 9 квітня 1992 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Чернівецького обласного суду від 13 травня 1992 р., позов Ленінського райвиконкому м. Чернівців задоволено, в зустрічному позові відмовлено.
Постановою президії Чернівецького обласного суду від 19 червня 1992 р. протест прокурора області залишено без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України ставиться питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України знайшла, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов про виселення відповідача і відмовляючи йому в позові про визнання права користування жилим приміщенням на визнання ордера недійсним, суд виходив з того, що відповідачі в спірній квартирі не жили, членами сім'ї наймача не були.
Судова колегія в цивільних справах і президія Чернівецького обласного суду погодилась з такими висновками.
Проте з ними погодитись не можна. Згідно з ч. 1 ст. 32 і ст. 231 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ), факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній справі, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, у яких беруть участь ті самі особи, і не можуть цими особами оспорюватися.
Рішенням Першотравневого районного народного суду м. Чернівців від 1 жовтня 1991 р. у справі за позовом Н. С. до В. С. про визнання останнього таким, що втратив право користування жилим приміщенням, встановлено, що відповідач проживає в квартирі батьків. За цих обставин висновки суду про те, що В. С. не проживав у спірній квартирі, не можна визнати безспірними, якщо виконком брав участь у попередній справі.
Заперечуючи проти позову, в обгрунтування свого зустрічного позову відповідач посилався на те, що проживав у спірній квартирі і вів з батьками спільне господарство, був членом їх сім'ї та що ордер видано на зайняту квартиру.
В порушення вимог статей 15, 30, 40 ЦПК ( 1501-06 ) суд цих доводів відповідача ретельно не перевірив і не з'ясував, чи відповідно до ст. 58 ЖК України ( 5464-10 ) було видано ордер на спірну квартиру.
Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України постановлені рішення скасувала, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.