Розділ II. ЗЕМЛІ УКРАЇНИ → Глава 10. Землі історико-культурного призначення та обмеження у використанні земель під та навколо об’єктів культурної спадщини
1. До земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам’яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.
{Частина перша статті 53 в редакції Закону № 3993-IX від 08.10.2024 }
Витребування земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології, слід розглядати як негаторний позов, оскільки набуття приватної власності (та нового володільця) на такі землі є неможливим; такий негаторний позов може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.
Правовідносини: спори про право власності/володіння земельними ділянками історико‑культурного (археологічного) призначення
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.…