1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.
2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
{Частина друга статті 102-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008}
3. Земельна ділянка, що перебуває в оренді, не може бути передана її власником іншій особі на праві емфітевзису, суперфіцію.
{Статтю 102-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021}
4. Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору.
Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, може передавати її в оренду на строк, що не перевищує строк договору емфітевзису.
Договором емфітевзису може бути встановлено заборону про передачу емфітевтом такої земельної ділянки в оренду. Така заборона є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному законом.
{Статтю 102-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021}
5. Право користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім випадків переходу права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок, інші будівлі та споруди) або у разі, коли право емфітевзису, суперфіцію було набуто землекористувачем на земельних торгах.
6. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.
7. Плата за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, визначена в договорах про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладених на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору, а також у разі його поновлення.
{Статтю 102-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019}
8. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови укладаються у письмовій формі та підписуються сторонами власноручним підписом або з використанням кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
За домовленістю сторін договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови можуть бути посвідчені нотаріально.
{Частину статті 102-1 доповнено абзацом згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019}
Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
{Частину статті 102-1 доповнено абзацом згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019}
9. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
{Пункт 3 частини статті 102-1 в редакції Закону № 5070-VI від 05.07.2012}
3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;
{Частину статті 102-1 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 5070-VI від 05.07.2012}
4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років;
5) припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства);
{Частину статті 102-1 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2404-VI від 01.07.2010}
6) за згодою сторін договору емфітевзису, суперфіцію;
{Частину дев'яту статті 102-1 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021}
7) примусове відчуження земельної ділянки відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
{Частину дев'яту статті 102-1 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025}
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що перебуває у заставі (іпотеці), може бути припинено з підстави, визначеної пунктом 6 цієї частини, лише за згодою заставодержателя (іпотекодержателя).
{Частину дев'яту статті 102-1 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021}
Державна реєстрація припинення права власності на земельну ділянку, примусово відчужену відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є підставою для державної реєстрації припинення прав емфітевзису, суперфіцію, встановлених щодо такої земельної ділянки.
{Частину дев'яту статті 102-1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025}
10. Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки державної чи комунальної власності з підстав, визначених у пункті 3-1 частини дев’ятої цієї статті, здійснюється за правилами, встановленими статтею 32-1 Закону України "Про оренду землі".
11. Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису для вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду) та належно виконує свої обов’язки за договором, після спливу строку дії договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору емфітевзису щодо цієї земельної ділянки для вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду) на новий строк. Реалізація цього права здійснюється за правилами, встановленими статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
{Статтю 102-1 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 1989-IX від 17.12.2021}
{Кодекс доповнено главою 16-1 згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007}