1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
{Абзац перший частини другої статті 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 }
За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.
{Частину другу статті 100 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019 }
Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
{Частину другу статті 100 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019 }
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
{Абзац частини другої статті 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 402-VII від 04.07.2013 }
3. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.
{Статтю 100 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1657-IX від 15.07.2021 }
4. Особливості встановлення земельного сервітуту для організацій водокористувачів визначаються Законом України "Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель".
{Статтю 100 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2079-IX від 17.02.2022 }
{Стаття 100 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 }