У постійне або тимчасове користування земля надається:
громадянам Української РСР для городництва, сінокосіння і випасання худоби;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям;
для потреб оборони організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу;
сільськогосподарським державним, кооперативним і громадським підприємствам, установам і організаціям для використання у несільськогосподарських цілях;
релігійним організаціям;
спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю радянських та іноземних юридичних осіб.
У випадках, передбачених законодавством Української РСР, земля надається в користування іншим організаціям і особам.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.
Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно одного строку короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
Продовження строку користування земельними ділянками провадиться Радами народних депутатів, які надали ці ділянки.
Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей, як правило, має бути довгостроковим.