Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:
1) самостійно господарювати на землі;
( Пункт 2 статті 39 виключено на підставі Закону N 3179-XII ( 3179-12 ) від 05.05.93 )
3) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;
4) використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;
5) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;
6) власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;
7) одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підвищення родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.
Громадянин України, якому земельна ділянка належить на праві приватної власності, може укладати договір застави з кредитною установою. ( Статтю 39 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3179-XII ( 3179-12 ) від 05.05.93 )