Перехід права власності на будівлю, розташовану в жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на будівлю, жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.
У випадках переходу в спадщину права власності на розташовану в сільському населеному пункті будівлю спадкоємцям, якщо вони не мають права на одержання у встановленому порядку присадибної земельної ділянки, надається право користування частиною земельної ділянки, необхідної для утримання цієї будівлі, в розмірі 0,03-0,06 гектара. Дрібні земельні ділянки, що утворились при цьому і які неможливо використати для виробничих потреб колгоспів, радгоспів, інших підприємств і організацій або передати іншим громадянам, можуть надаватись зазначеній категорії громадян понад норму, передбачену в цій статті, в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
У випадках переходу в спадщину права власності на розташований у сільському населеному пункті жилий будинок до спадкоємців, якщо вони не мають права на одержання в установленому порядку присадибної земельної ділянки, а також придбання громадянами, які постійно проживають у містах і селищах міського типу, жилого будинку в сільській місцевості для сезонного або тимчасового проживання або наявності, у них у цій місцевості жилого будинку на праві особистої власності, який вони бажають використовувати для зазначеної мети, цим особам надається у користування земельна ділянка для утримання жилого будинку і виробництва сільськогосподарської продукції в порядку і розмірах, що визначаються законодавством Союзу РСР.
{ Кодекс доповнено статтею 106-1 згідно з Указом ПВР УРСР N 1653-X ( 1653-10 ) від 12.03.81 12.03.81, в редакції Указу ПВР УРСР N 6757-XI ( 6757-11 ) від 25.10.88 }