СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 29.05.98
(Витяг)
Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 1997 р. С. Д. засуджено за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) на чотири роки позбавлення волі та за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на три роки шість місяців позбавлення волі. За сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК йому остаточно визначено чотири роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Івано-Франківського обласного суду від 26 листопада 1997 р. вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком С. Д. визнано винним у вчиненні особливо злісного хуліганства та в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження за таких обставин.
3 квітня 1997 р. приблизно о 18-й годині С. Д. та його брат С. П. приїхали в село, щоб забрати дітей останнього, які після смерті його дружини проживали у бабусі - С. М.
Коли вони зайшли до будинку і почали забирати дітей, С. М. спробувала перешкодити їм, і С. Д. завдав їй удари в різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я. С.М. вибігла на вулицю і почала кричати. Її крик почули мешканці села, які проїжджали повз будинок на тракторі. Вони наздогнали С.Д. та С. П. і зробили спробу відібрати дітей. Однак, С. Д. на їх вимогу не реагував і, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до суспільства та особливу зухвалість, ударив рукою в обличчя М., заподіявши йому легке тілесне ушкодження без розладу здоров'я, і ножем у спину Г., заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про перекваліфікацію дій С. Д. з ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) на ч. 2 ст. 106 КК ( 2001-05 ) та призначення за цим законом шести місяців виправних робіт, а також про пом'якшення йому покарання за ч. 1 ст. 101 КК до трьох років позбавлення волі.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність С. Д. в умисному заподіянні Г. тяжкого тілесного ушкодження, а С. М. і М. - легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я доведена показаннями потерпілих, свідків С. Г. і С. О., висновками судово-медичних експертиз про характер і тяжкість заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень.
Дії С. Д., які полягали в умисному заподіянні Г. тяжкого тілесного ушкодження, правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ). Проте решту його дій без достатніх підстав розцінено як хуліганство і кваліфіковано за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ).
У справі відсутні докази того, що С. Д. мав умисел на грубе порушення громадського порядку.
Як видно з матеріалів справи, конфлікт між ним і С. П., з одного боку, та С. М. - з іншого, виник у будинку потерпілої на грунті того, що вона перешкоджала їм забрати дітей С. П., яких утримувала без згоди останнього. Під час цього конфлікту С. Д. заподіяв С. М. легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
На вулиці у конфлікт втрутилися жителі села, які почули крик С. М. про допомогу і намагалися зупинити С. Д. і С. П. та забрати у них дітей. Наслідком цього стало умисне заподіяння С. Д. тяжкого тілесного ушкодження Г. та легкого тілесного ушкодження без розладу здоров'я М. Такі дії С. Д. щодо потерпілих були не безпричинними, а реакцією на втручання останніх у конфлікт.
За таких обставин у протесті правильно порушено питання про перекваліфікацію дій С. Д. із ч. 3 ст. 206 на ч. 2 ст. 106 КК ( 2001-05, 2002-05 ).
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 1997 р. та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Івано-Франківського обласного суду від 26 листопада 1997 р. щодо С. Д. змінила - перекваліфікувала його дії з ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) на ч. 2 ст. 106 КК ( 2001-05 ) і призначила йому за цим законом шість місяців виправних робіт у місцях, що визначаються органами, які відають застосуванням даного виду покарання, з відрахуванням у дохід держави 20 % заробітку.
Враховуючи конкретні обставини заподіяння С. Д. тяжкого тілесного ушкодження Г. і те, що під час конфлікту він теж одержав тілесні ушкодження, судова колегія визнала за можливе пом'якшити покарання, призначене йому за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ), до трьох років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК визначила засудженому три роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.