КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
21.03.2002
(Витяг)
Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2001 р. Л. засуджено за ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) на сім років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2001 р. вирок залишено без зміни.
Л. визнано винним у тому, що він 19 травня 2000 р. приблизно о 24-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння індивідуальним майном громадян проник у будинок, де напав на З. і завдав йому ударів по голові й тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, а потім заволодів майном потерпілого на суму 9 грн.
У касаційній скарзі захисник посилається на те, що попереднє і судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, при її розгляді судом допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильно застосовано кримінальний закон, і порушує питання про скасування судових рішень щодо Л. та направлення справи на додаткове розслідування.
Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Установлено, що захисник, не погоджуючись із постановленим щодо Л. вироком, 5 червня 2001 р. подав касаційну скаргу (на той час - апеляція), в якій просив скасувати вирок і направити справу на додаткове розслідування. 14 серпня 2001 р. скаргу було розглянуто судом в апеляційному порядку і залишено без задоволення, а вирок - без зміни. Проте таке рішення суду не можна визнати правильним.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК ( 1003-05 ) в апеляційній ухвалі мають бути зазначені суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, зокрема при залишенні апеляції без задоволення - підстави, з яких її визнано необгрунтованою. Судом ці вимоги закону належним чином не виконано.
У касаційній скарзі (апеляції) захисник навів такі доводи: досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, оскільки не були допитані свідки Г., А., І., показання яких мають істотне значення для справи; не перевірено показання засудженого про те, що він заподіяв потерпілому тілесні ушкодження під час конфлікту, а умисел викрасти майно виник у нього тільки після побиття З.; не з'ясовано питання про можливість виникнення в потерпілого закритої черепно-мозкової травми внаслідок падіння і не встановлено, чи перебуває заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень у причинному зв'язку з діями Л.; не вирішено питання про притягнення до відповідальності інших причетних до злочину осіб. Крім того, у скарзі йшлося про неправильність кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ).
Апеляційний суд при розгляді справи зазначив лише, що апеляція задоволенню не підлягає, оскільки вина Л. підтверджується одержаними в суді доказами, зокрема показаннями засудженого, потерпілого, свідка Б., протоколом огляду місця події, висновками судово-біологічної та судово-медичної експертиз, яким суд дав належну оцінку. Суті ж усіх наведених в апеляції доводів апеляційний суд в ухвалі не виклав, ретельно їх не перевірив та належним чином не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення про залишення апеляції без задоволення докладно не мотивував.
Більше того, апеляційним судом не дано оцінки тій обставині, що в постанові про притягнення Л. як обвинуваченого та у вироку суду не зазначено, чим саме завдавались удари потерпілому, хоча це має істотне значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд апеляційним судом, у процесі якого зазначені недоліки необхідно усунути.
З урахуванням наведеного колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України касаційну скаргу захисника П. задовольнила частково, ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2001 р. щодо Л. скасувала і направила справу в цей же суд на новий судовий розгляд.
"Вісник Верховного Суду України", N 6, листопад - грудень, 2002 р.