СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 02.11.99
(Витяг)
Вироком Тернопільського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 1997 р. Т. засуджено за ч. 2 ст. 144 та ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ). За сукупністю цих злочинів йому остаточно визначено два роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 21 травня 1997 р. вирок залишено без зміни.
Постановою президії обласного суду від 4 вересня 1997 р. судові рішення щодо Т. змінено: до засудженого застосовано ст. 46-1 КК ( 2001-05 ) і відстрочено виконання вироку в частині основного покарання на два роки зі сплатою в доход держави штрафу в розмірі 4 тис. грн.
Т. визнано винним у тому, що 31 жовтня 1992 р. він за попереднім зговором з М. та О. під погрозою застосування насильства до С. і членів його сім'ї вимагав у потерпілого гроші в сумі 250 тис. крб. У липні 1994 р. Т. повторно за попереднім зговором із Ж., С.В. та Д. викрав шляхом грабежу у потерпілої Я. ювелірні вироби із золота вартістю 5 млн. крб.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну постанови президії обласного суду - виключення з неї рішення про сплату Т. штрафу в розмірі 4 тис. грн. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність засудженого у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин підтверджується зібраними у справі й перевіреними у судовому засіданні доказами. Дії Т. правильно кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 144 та ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ).
При розгляді справи в порядку нагляду президія обласного суду, враховуючи пом'якшуючі відповідальність засудженого обставини у поєднанні з даними про його особу, обгрунтовано постановила на підставі ст. 46-1 КК ( 2001-05 ) відстрочити виконання вироку щодо Т. у частині основного покарання. Разом з тим рішення про накладення на Т. штрафу в розмірі 4 тис. грн. при застосуванні до нього ст. 46-1 КК є помилковим.
Як видно з постанови, застосовуючи до Т. ст. 46-1 КК ( 2001-05 ), яка передбачає сплату засудженим штрафу, президія обласного суду виходила з положень даного закону в редакції від 24 грудня 1996 р., що діяв на момент прийняття рішення у справі, не врахувавши при цьому норм ст. 6 КК про чинність кримінального закону в часі.
Як установлено судом, Т. вчинив злочини в 1992 і 1994 рр. На той час ст. 46-1 КК ( 2001-05 ) не передбачала сплати штрафу засудженими особами при відстрочці виконання вироку щодо них. Відповідно до ч. 3 ст. 6 КК закон, що посилює покарання, зворотної сили не має.
За таких обставин президії обласного суду при застосуванні до засудженого відстрочки виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК ( 2001-05 ) необхідно було керуватися даним законом у редакціях, які діяли на час вчинення Т. злочинних дій. Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України виключила з постанови перезидії рішення про сплату Т. штрафу при відстрочці виконання вироку.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.