СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 23.11.2000
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 5 травня 2000 р. К. і О. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) на 13 років позбавлення волі кожного.
За вироком суду К. і О. визнано винними в тому, що вони 14 листопада 1999 р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних стосунків, що виникли під час сварки із С., умисно вбили його. Спочатку вони завдали потерпілому численних ударів руками й ногами в голову та інші частини тіла, потім О. вдарив його дзеркалом по голові та чотири рази - металевою кочергою в груди і живіт, після чого разом із К. задушив зашморгом з мотузки.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в поданні просив скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд, оскільки, на його думку, суд не дав належної юридичної оцінки зібраним доказам, а тому неправильно перекваліфікував дії К. і О. із пунктів "і", "ж" ст. 93 на ст. 94 КК ( 2001-05 ).
Адвокат Л., який також вважав, що суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам і неправильно кваліфікував дії О. за ст. 94 КК ( 2001-05 ), просив вирок змінити, перекваліфікувавши дії цього засудженого на ст. 102 КК і пом'якшивши йому покарання. Крім того, він зазначав, що його підзахисний на попередньому слідстві визнав себе винним у вчиненні умисного вбивства С. через те, що до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства.
Адвокат Ю. в інтересах засудженого К. просив вирок змінити, пом'якшивши призначене покарання.
Касаційні скарги засуджених К. і О. аналогічні касаційним скаргам їх адвокатів.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в поданні прокурора та касаційних скаргах, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання підлягає задоволенню повністю, а скарги - частково з таких підстав.
Органами попереднього слідства К. і О. обвинувачувались у тому, що 14 листопада 1999 р. вони на грунті неприязних стосунків, які виникли під час сварки із С., за попереднім зговором між собою з метою приховати інший злочин вчинили умисне вбивство потерпілого. Ці дії органи слідства кваліфікували за пунктами "і", "ж" ст. 93 та ст. 102 КК ( 2001-05 ).
Розглянувши справу і встановивши, що зазначені особи вчинили умисне вбивство С. за встановлених на попередньому слідстві і в судовому засіданні обставин, суд допустився істотних суперечностей при вирішенні питання про кваліфікацію дій К. і О. за ст. 94 КК ( 2001-05 ).
Так, у вироку зазначено, що засуджені, завдаючи С. численних ударів руками і ногами в голову та інші частини тіла, узгоджено діяли групою і з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, і вбили його разом, задушивши зашморгом із мотузки. Однак, давши таку оцінку діям К. і О., суд перекваліфікував їх із пунктів "і", "ж" ст. 93 на ст. 94 КК ( 2001-05 ) і зазначив, що між засудженими не було попереднього зговору.
Крім того, органи слідства кваліфікували дії К. і О. за ст. 102 КК ( 2001-05 ) як заподіяння потерпілому С. тілесних ушкоджень середньої тяжкості та окремо за пунктами "і", "ж" ст. 93 КК як умисне вбивство цього ж потерпілого за обтяжуючих обставин. Таким чином, органи слідства дії К. і О. щодо потерпілого розмежували, кваліфікувавши їх як окремі злочини.
Суд же, визнаючи К. і О. винними тільки в умисному вбивстві та виключивши з обвинувачення ст. 102 КК ( 2001-05 ) як зайву, фактично визнав, що зазначені особи мали умисел на вбивство потерпілого з моменту його побиття. Таке рішення суду є неправильним, оскільки він вийшов за межі пред'явленого К. і О. обвинувачення і обтяжив їх становище, позбавивши права на захист від обвинувачення, яке їм не пред'являлось.
За загальним правилом, кваліфікація може бути зайвою тоді, коли одні й ті самі дії кваліфіковано за декількома статтями.
За обставин же, які мали місце в даній справі, кваліфікувати дії засуджених за однією статтею, як це зробив суд, не можна.
Через те, що викладені у вироку висновки щодо кваліфікації дій К. і О. містять істотні суперечності, тобто він за своїм змістом не відповідає вимогам статей 323, 324 КПК ( 1003-05 ), судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала його на підставі ст. 369 КПК і направила справу на новий судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.