"Учасниками війни вважаються
(...)
2) особи, які працювали (...) на протязі Великої Вітчизняної війни(1) (...)
_______________ (1) Частина Другої світової війни між 22 червня 1941 та 9 травня 1945 року.
особи, які були переселені після 1945 на територію України з територій інших країн (...) також вважаються учасниками війни (...)
(...) Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни (...)".
Обидві сторони провадження надали для розгляду певну кількість рішень судів першої інстанції та обласних судів по справах, які подібні до справи заявниці. Ці рішення демонструють різне застосування вищезазначеної частини 2 статті 9 цього Закону ( 3551-12 ). Деякі суди вважають, що факт переселення є самостійною необхідною умовою для набуття статуту учасника війни, деякі інші застосовують її, як у справі заявниці, разом з необхідною умовою доказування факту праці, якщо заінтересована особа народжена після 31 грудня 1932 року.
Така двозначність у застосуванні була виправлена іншим законом від 2 жовтня 2003 року, коли репатріанти були визначені окремо у новій частині 11 статті 9, яка передбачає, що:
"(...) 11) особи, які були переселені після 9 вересня 1944 на територію України з територій інших країн..."
СКАРГИ
Заявниця, посилаючись на п. 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції ( 995_004 ), скаржилась на відсутність справедливого розгляду у її справі та на неприйняття її касаційної скарги. Далі вона скаржилася, що національні органи влади незаконно відмовили їй у наданні статусу учасника війни та в зв'язку з цим позбавили її низки соціальних пільг, що надаються такій категорії громадян, в порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) та статті 3 Протоколу N 4 ( 994_059 ). Заявниця наприкінці, посилаючись на статтю 14, скаржилася, що деяким іншим особам у подібній ситуації було надано статус учасника війни.
ЩОДО ПРАВА
1. Заявниця скаржилась на несправедливий судовий розгляд та відхилення її касаційної скарги в зв'язку з припущенням строку. Вона посилалась на п. 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції ( 995_004 ), які у відповідній частині передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом..."