"Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції ( 995_004 ), має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або іншою ознакою".
Уряд стверджує, що скарга заявниці не стосується ні "існуючої власності", ні "законних сподівань" для досягнення певної власності.
Заявниця не погодилася з цим аргументом, стверджуючи, що судова практика національних судів однозначно демонструвала, що вона могла очікувати надання статусу учасника війни.
Суд вважає, що за обставин даної справи він не має вирішувати, чи надавали положення Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" ( 3551-12 ) заявниці хоча б "обґрунтованих очікувань" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ). Навіть припускаючи, що ця стаття застосовується до цієї справи, Суд зауважує, що заявниця не оскаржила в касаційному порядку рішення від 26 листопада 2001 року та 4 березня 2002 року у порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Таким чином, її скарга за статтею 1 Першого протоколу, чи то взята окремо, чи в поєднанні зі статтею 14, має бути відхилена відповідно до пп. 1 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ) з огляду на невичерпання всіх національних засобів правового захисту.
3. Заявниця скаржилась про порушення її прав, які гарантуються статтею 3 Протоколу N 4 ( 994_059 ), що передбачає: