1. Грошова допомога, зазначена в статті 21, підлягає виплаті під час усієї дії обставин, про які згадується в пункті 1 статті 19, або до виплати пенсії за віком, допомоги по інвалідності чи грошової допомоги на реабілітацію. Однак за обставини, зазначеної в підпункті (a) пункту 1 статті 19, тривалість виплати грошової допомоги у вигляді, викладеному в пункті 1 статті 21, може обмежуватись 39 тижнями за двадцятичотирьохмісячний період або 39 тижнями у кожному випадку безробіття. За обставини, зазначеної в підпункті (a) пункту 1 статті 19, тривалість виплати грошової допомоги може обмежуватись визначеним періодом.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що період виплати допомоги, зазначений у пункті 1 статті 21, варіюється відповідно до тривалості визначеного періоду, положення попереднього пункту вважаються виконаними, якщо середня кількість періодів, визначених для виплати допомоги, обчислена відповідно до періодичності випадків, складає не менше 39 тижнів або половини тривалості встановленого періоду.
3. Мінімальний період, що дозволяється відповідно до пунктів 1 та 2 цієї статті для виплати допомоги, поширюється згідно з визначеними умовами до віку, встановленого в пункті 2 статті 26, у випадку безробітних осіб, які за виникнення обставини, за якої надається допомога, досягли визначеного віку, що менший за вік, передбачений у вищезгаданому пункті.
4. Будь-яка Договірна Сторона, яка взяла на себе зобов'язання, що випливають з частини V або IX, вважається такою, що дотримується положень попереднього пункту, якщо зазначені безробітні особи мають право відповідно до визначеного віку, зазначеного в такому пункті, на пенсію за віком або на допомогу (пенсію) по інвалідності згідно з положеннями частини V або IX.
5. У випадку сезонних працівників період виплати допомоги може застосовуватись щодо умов їх професійної діяльності.