1. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що допомога, зазначена в пункті 1 статті 21, не виплачується до закінчення періоду очікування, такий період не перевищує:
a) перших трьох днів безробіття в кожному випадку безробіття, днів безробіття до та після тимчасової роботи, що тривала не довше визначеного періоду, який вважається часткою того самого випадку безробіття; або
b) перших шести днів упродовж одного дванадцятимісячного періоду.
2. У випадку сезонних працівників період очікування, зазначений у попередньому пункті, може застосовуватись щодо умов їхньої професійної діяльності.
3. Незважаючи на положення першого пункту цієї статті, період очікування може бути подовжено до 26 тижнів, якщо допомога надається без встановленого періоду категоріям осіб, зазначених у пункті 3 статті 20.