1. Імунітети та привілеї надаються особам, згаданим у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, виключно з метою забезпечення їм свободи слова та незалежності, необхідних для виконання ними їхніх функцій, завдань чи обов'язків або для здійснення своїх прав стосовно Суду.
2. a) Скасувати повністю або частково імунітет, передбачений у пункті 1 статті 2 цієї Угоди, може тільки Суд; він не тільки має право, але й зобов'язаний скасувати імунітет у будь-якому випадку, коли, на його думку, такий імунітет може перешкоджати відправленню правосуддя і коли його повне або часткове скасування не зашкоджує цілі, визначеній у пункті 1 цієї статті.
b) Імунітет може бути скасований Судом або ex officio, або на прохання будь-якої Договірної Сторони чи будь-якої відповідної особи.
c) Рішення про скасування імунітету чи про відмову від скасування імунітету мають супроводжуватись зазначенням причин.
3. Якщо Договірна Сторона підтверджує, що скасування імунітету, передбаченого у пункті 1 статті 2 цієї Угоди, необхідне для цілей процесу, пов'язаного зі злочином, вчиненим проти національної безпеки, Суд скасовує імунітет в обсязі, визначеному у підтверджувальному документі.
4. У разі виявлення факту, який за своїм характером міг мати вирішальний вплив і який на час прийняття рішення про відмову від скасування імунітету був невідомий подавцю прохання, останній може подати до Суду нове прохання.