1. a) Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати вільному пересуванню та подорожуванню осіб, згаданих у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, з метою участі у процесі Суду та повернення з нього.
b) Їхнє пересування та подорожування не підлягають жодним обмеженням, за винятком тих, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання громадського порядку, для запобігання злочинам, захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.
2. a) У країнах транзиту та у країні, де відбувається процес, такі особи не можуть підлягати судовому переслідуванню, затримуватися або підлягати будь-якому іншому обмеженню їхньої особистої свободи у зв'язку з діями чи судимостями, які мали місце до початку подорожування.
b) Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації, прийняття чи затвердження цієї Угоди може заявити, що положення цього пункту не застосовуватимуться до її власних громадян. Така заява може бути відкликана у будь-який час шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.
3. Договірні Сторони зобов'язуються приймати на свою територію будь-яку таку особу, яка повертається на неї, якщо вона розпочала своє подорожування з цієї території.
4. Застосування положень пунктів 1 і 2 цієї статті припиняється, якщо відповідна особа протягом п'ятнадцяти днів поспіль з дати, коли її присутність Суду більше не потрібна, мала можливість повернутися до країни, з якої вона розпочала своє подорожування.
5. У разі будь-якої колізії між зобов'язаннями Договірної Сторони, які випливають з пункту 2 цієї статті, та зобов'язаннями, які випливають з будь-якої конвенції Ради Європи або будь-якого договору про екстрадицію, або іншого договору про надання взаємної допомоги у кримінальних справах, укладеного з іншими Договірними Сторонами, переважну силу мають положення пункту 2 цієї статті.