1. Особа, яка утримується під вартою і особиста присутність якої як свідка або для ставки віч-на-віч запитується запитуючою Стороною, тимчасово перепроваджується на територію, де має відбутися допит, за умови її повернення у строки, вказані запитуваною Стороною, і з урахуванням положень статті 12 в тій мірі, у якій вони можуть застосовуватися.
У перепровадженні особи може бути відмовлено:
a) (a) якщо особа, що утримується під вартою, на це не погоджується,
b) (b) якщо її присутність необхідна для цілей кримінального провадження, що здійснюється на території запитуваної Сторони,
c) (c) якщо її перепровадження може привести до продовження строків її утримання під вартою, або
d) (d) якщо існують інші важливі обставини для того, щоб не перепроваджувати її на територію запитуючої Сторони.
2. З урахуванням положень статті 2, у випадку, передбаченому у попередньому пункті, транзитне перевезення особи, що утримується під вартою, через територію третьої держави-учасниці цієї Конвенції, здійснюється на клопотання, яке супроводжується всіма необхідними документами і яке надсилається міністерством юстиції запитуючої Сторони міністерству юстиції Сторони, через територію якої запитується транзитне перевезення.
Договірна Сторона може відмовити у наданні дозволу на транзит своїх громадян.
3. Перепроваджувана особа утримується під вартою на території запитуючої Сторони і, коли це необхідно, на території Сторони, у якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, якщо Сторона, до якої звернене прохання про перепровадження особи, не вимагає її звільнення.