a) Незважаючи на положення статті 6 (a), Договірна Сторона може репатріювати громадянина іншої Договірної Сторони, який постійно проживає на її території, виключно на підставі, про яку йдеться у статті 6 (a), якщо виконуються наступні умови:
i) особа, про яку йдеться, не проживає постійно на території цієї Договірної Сторони протягом принаймні п'яти років, якщо вона в'їхала на її територію до досягнення нею 55-річного віку, або протягом принаймні десяти років, якщо вона в'їхала на її територію після досягнення нею цього віку;
ii) за станом здоров'я особа підлягає транспортуванню; а також
iii) особа не має тісних родинних зв'язків на території, де вона постійно проживає.
b) Договірні Сторони погоджуються не прибігати до репатріації, крім випадків зволікання та лише якщо немає заперечень з гуманних підстав.
c) Аналогічним чином Договірні Сторони погоджуються, що у випадку репатріації особи, яка отримує допомогу, її подружжю та дітям, якщо вони є, пропонується супроводжувати вищезгадану особу.