1. Для застосування положень цієї статті і статті 60 термін "діти" у межах законодавства відповідної Договірної Сторони означає:
a) законні діти, узаконені діти, діти, визнані законними, прийомні діти та осиротілі онуки бенефіціарія;
b) законні діти, узаконені діти, діти, визнані законними, прийомні діти та осиротілі онуки чоловіка/жінки бенефіціарія за умови, що вони живуть у сім'ї бенефіціарія на території Договірної Сторони.
2. Особи, на яких поширюється дія законодавства однієї Договірної Сторони та які мають дітей, що постійно проживають або виховуються на території іншої Договірної Сторони, мають право отримувати допомогу на таких дітей, передбачену законодавством першої Сторони, начебто ці діти постійно проживали або виховувалися на території цієї Сторони.
3. Однак у випадку, зазначеному в попередньому пункті, сума допомоги на дітей може бути обмежена сумою допомоги на дітей, передбаченою законодавством Договірної Сторони, на території якої такі діти постійно проживають або виховуються.
4. Для застосування положень попереднього пункту порівняння суми допомоги на дітей, яка виплачується в рамках двох законодавств, здійснюється на основі загальної кількості дітей того самого бенефіціарія. Якщо законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживають або виховуються такі діти, передбачає різні розміри допомоги на дітей для різних категорій бенефіціаріїв, перевага надається сумі, яка сплачувалася б, якби бенефіціарій підлягав дії такого законодавства.
5. Положення пунктів 3 і 4 цієї статті не застосовуються щодо особи, яка працює за наймом і підпадає під дію положення підпункту (a) пункту 1 статті 15, стосовно таких дітей, які супроводжують її на територію Договірної Сторони, куди її направляють працювати.
6. Допомога на дітей виплачується відповідно до умов законодавства Договірної Сторони, до якої належить бенефіціарій, навіть якщо фізична або юридична особа, яка отримує допомогу, проживає або тимчасово знаходиться на території іншої Договірної Сторони.