1. Якщо на території Договірної Сторони, де перебував працівник, не існує жодної схеми, що стосується виробничих травм або професійних захворювань, або якщо існує страхова схема, але немає жодної установи, відповідальної за надання допомоги, яка надається в натуральній формі, така допомога забезпечується установою за місцем його постійного або тимчасового проживання, яка відповідає за надання допомоги, що забезпечується у випадку захворювання в натуральній формі.
2. Якщо законодавство відповідної держави передбачає, що допомога, яка надається в натуральній формі, не може бути повністю безкоштовною за умови, якщо використовується медичне обслуговування, організоване роботодавцем, то допомога, яка надається в натуральній формі, що передбачена у випадках, визначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, вважається наданою як таке медичне обслуговування.
3. Якщо законодавство відповідної держави містить схему відповідальності роботодавців, то допомога, яка надається в натуральній формі, передбачена у випадках, зазначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, вважається наданою на вимогу компетентної установи.
4. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони безпосередньо або опосередковано передбачає, що попередні виробничі травми або професійні захворювання враховуються під час оцінки ступеня непрацездатності, компетентна установа такої Сторони враховує з цією метою виробничі травми або професійні захворювання, попередньо визнані відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони відбулися за законодавством, яке застосовує така установа.