1. Якщо законодавство відповідної держави передбачає оплату вартості транспортування травмованого працівника до місця його постійного проживання або лікарні, витрати на транспорт до відповідного місця на території іншої Договірної Сторони, де він постійно проживає, покриваються компетентною установою відповідно до умов законодавства, які вона застосовує, за умови, що вона надала попередній дозвіл на згаданий транспорт, враховуючи належним чином причини, які обгрунтовують такі дії.
2. Якщо законодавство відповідної держави передбачає оплату вартості транспортування тіла померлого працівника до місця поховання, витрати на транспорт до відповідного місця на території іншої Договірної Сторони, де померла особа постійно проживала, сплачує компетентна установа відповідно до умов законодавства, яке застосовує.
3. Застосування положень попередніх пунктів цієї статті у відносинах між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між цими Сторонами. У таких угодах визначаються категорії осіб, щодо яких згадані умови застосовуються, і дії щодо розподілу транспортних витрат між відповідними Договірними Сторонами.