1. Незважаючи на умови статті 29, якщо загальна кількість всіх періодів страхування або постійного проживання, завершених за законодавством Договірної Сторони, становить принаймні один рік, але менше, ніж п'ять років, установа цієї Сторони не зобов'язана надавати пенсію за віком за згадані періоди.
2. Періоди, про які йдеться у попередньому пункті, враховуються з метою застосування статті 29 установою Договірної Сторони, де відповідна особа завершила найдовший період страхування або місця проживання, начебто ці періоди завершені за законодавством цієї Сторони. Якщо відповідно до цієї норми згадані періоди враховувалися більше ніж однією установою, вони в такому випадку враховуються лише установою тієї Договірної Сторони, яка була останньою, дії законодавства якої підлягала ця особа.
3. Установа, зазначена у пункті 1 цієї статті, передає установі, зазначеній у пункті 2, при остаточному розрахунку одноразово виплачувану суму, що дорівнює десятьом щорічним сумам поетапно виплачуваної допомоги останньою вказаною установою відповідно до положень статті 29 за періоди, завершені за законодавством, яке застосовується першою установою. Компетентні органи зацікавлених Договірних Сторін можуть домовитися про різні заходи щодо виконання своїх зобов'язань стосовно таких періодів.
4. Однак якщо застосування положень пункту 1 цієї статті може звільнити всі відповідні установи від зобов'язання надавати допомогу, то допомога надається згідно з положеннями статті 29.
5. Якщо спільне застосування положень пункту 1 статті 31 і пункту 1 цієї статті може звільнити всі відповідні установи від зобов'язання надавати допомогу, то допомога надається згідно з положеннями статті 29 без шкоди для положень пунктів 1 і 2 статті 31.
6. Застосування положень попередніх пунктів цієї статті у відносинах між двома або більше Договірними Сторонами залежить від укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між такими Сторонами і обмежується випадками, за яких відповідні особи підлягали виключно дії законодавства цих Сторін.