1. Ця Конвенція застосовується щодо всього законодавства, яке регулює такі сфери соціального забезпечення:
a) допомога у зв'язку з хворобою та материнством;
b) допомога по інвалідності;
c) пенсія за віком;
d) допомога у разі втрати годувальника;
e) допомога у разі виробничих травм та професійних захворювань;
f) допомога у разі смерті;
g) допомога по безробіттю;
h) допомога сім'ям.
2. Ця Конвенція застосовується щодо всіх загальних схем соціального забезпечення та спеціальних схем, що фінансуються за рахунок внесків або без них, включаючи схеми обов'язків роботодавців щодо допомоги, зазначеної у попередньому пункті. Двосторонні чи багатосторонні договори між двома чи більше Договірними Сторонами визначають, наскільки це можливо, умови, за якими ця Конвенція застосовується щодо схем, створених за допомогою колективних договорів, які є обов'язковими за рішенням державних органів.
3. Якщо схеми стосуються моряків, положення розділу III цієї Конвенції застосовуються без шкоди для законодавства будь-якої Договірної Сторони, яке охоплює обов'язки судновласників, які вважаються роботодавцями, з метою застосування цієї Конвенції.
4. Ця Конвенція не застосовується щодо схем соціальної або медичної допомоги, щодо схем допомоги жертвам війни чи її наслідків або щодо спеціальних схем для державних службовців або осіб, які до них прирівнюються.
5. Ця Конвенція не застосовується щодо законодавства, призначеного для набрання чинності договору із соціального забезпечення, укладеного між Договірною Стороною та однією чи більше іншими державами.