1. Правило, встановлене у статті 14 (a), застосовується за умови наступних винятків або змін:
a) i) працюючі за наймом особи, прийняті на роботу на території Договірної Сторони підприємством, що є їх постійним роботодавцем, і направлені таким підприємством виконувати роботу на території іншої Договірної Сторони, залишаються під дією законодавства першої Сторони за умови, що очікувана тривалість роботи не перевищуватиме дванадцяти місяців і їх направили не з метою заміни інших працівників, які завершили цей період роботи за кордоном;
ii) якщо продовжується виконання роботи через непередбачувані обставини на строк, довший за первинно спланований і більший за дванадцять місяців, законодавство першої Договірної Сторони застосовується, доки роботу не буде виконано, за умови погодження компетентними органами другої Договірної Сторони або органом, призначеним нею;
b) i) працюючі за наймом особи, які здійснюють роботу з міжнародного перевезення на території двох чи більше Договірних Сторін як персонал, який переїжджає у справах підприємства, що має основне місце здійснення своєї підприємницької діяльності на території Договірної Сторони, та які від імені інших або за свій рахунок перевозять пасажирів або товари залізницею, повітряним транспортом чи внутрішніми водними шляхами, підлягають дії законодавства останньої Сторони;
ii) однак, якщо вони найняті на роботу філією або постійним представництвом, які це підприємство має на території Договірної Сторони іншої, ніж Сторона, на території якої підприємство має основне місце підприємницької діяльності, вони підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої розташована така філія або постійне представництво;
iii) якщо вони найняті на роботу взагалі або переважним чином на території Договірної Сторони, де постійно проживають, вони підлягають дії законодавства такої Сторони, навіть якщо підприємство, яке прийняло їх на роботу, не має ані основного місця підприємницької діяльності, ані філії або постійного представництва на цій території;
c) i) працюючі за наймом особи, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність на території однієї чи більше Договірних Сторін, інші, ніж ті, що здійснюють міжнародні перевезення, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої проживають, якщо їх професійна діяльність здійснюється частково на цій території або вони найняті на роботу кількома підприємствами чи кількома роботодавцями, які мають основне місце підприємницької діяльності або місце проживання на території інших Договірних Сторін;
ii) в інших випадах вони підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої підприємство, що їх найняло, має основне місце підприємницької діяльності або постійно проживає їх роботодавець;
d) працюючі за наймом особи, найняті на роботу на території Договірної Сторони підприємством, що має основне місце підприємницької діяльності на території іншої Договірної Сторони і розташоване з обох боків спільного кордону відповідних Договірних Сторін, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої підприємство має основне місце підприємницької діяльності.
2. Правило, встановлене у статті 14 (b), застосовується щодо наступних винятків:
a) працюючі за наймом особи, які працюють у постійного роботодавця або на території Договірної Сторони, або на борту корабля, що плаває під прапором Договірної Сторони, а також які були направлені підприємством виконувати роботу на борту корабля, який плаває під прапором іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства першої Сторони за умови дотримання положень, викладених у пункті 1 (a) цієї статті;
b) працівники, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність у територіальних водах або порту Договірної Сторони на борту корабля, що плаває під прапором іншої Договірної Сторони, але які не є членами команди корабля, підлягають дії законодавства першої Договірної Сторони; а також
c) працюючі за наймом особи, які працюють на борту корабля, що плаває під прапором Договірної Сторони, та які отримують за цю роботу платню від підприємства, яке має основне місце здійснення підприємницької діяльності, або від особи, яка постійно проживає на території іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства останньої Сторони, якщо проживають на її території; підприємство або особа, яка виплачує винагороду, вважається роботодавцем з метою застосування вказаного законодавства.
3. Правило, зазначене у статті 14 (c), застосовується щодо наступних винятків або змін:
a) працюючі не за наймом особи, які проживають на території однієї Договірної Сторони, але здійснюють свою професійну діяльність на території іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства першої Сторони:
i) якщо друга Сторона не має законодавства, що до них застосовується; або
ii) якщо згідно з законодавством двох відповідних Сторін працюючі не за наймом особи підлягають дії такого законодавства лише тому, що постійно проживають на території таких Сторін;
b) працюючі не за наймом особи, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність на території двох або більше Договірних Сторін, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої постійно проживають, якщо працюють частково на її території або відповідно до такого законодавства підлягають його дії лише тому, що постійно проживають на території такої Сторони;
c) якщо працюючі не за наймом особи, про яких йдеться у попередньому підпункті, не здійснюють частку своєї професійної діяльності на території Договірної Сторони, де постійно проживають, або якщо відповідно до законодавства цієї Сторони вони не підлягають дії цього законодавства тільки тому, що постійно проживають там, або якщо така Сторона не має законодавства, що застосовується щодо них, вони підлягають дії законодавства, спільно узгодженого відповідними Договірними Сторонами або їх компетентними органами.
4. Якщо відповідно до положень попереднього пункту цієї статті працівник підлягає дії законодавства Договірної Сторони, на території якої він не працює, таке законодавство застосовується щодо нього, начебто він працював на території такої Сторони.